Досліджено процеси утворення первинних чорних дір та акреції матерії на вже утворені первинні чорні діри. Наведено обмеження на можливу кількість первинних чорних дір різної маси, виведені з астрофізичних спостережень.
читатиЧорна діра — один із найінтригуючіших об'єктів, які передбачає загальна теорія відносності. У класичній загальній теорії відносності чорні діри мають горизонт, що є такою поверхнею в просторі-часі, що якщо хтось його перетинає, то вже не може повернутися назад.
Продовження перекладу статті, яка вже стала класичною:
Перша частина статтіПопулярну версію статті цього ж автора: Чорні діри та структура простору-часу
Наполегливо рекомендується також ознайомитися зі статтею Голографічний принцип: не перша зустріч — деякі її частини будуть потрібні надалі
читатиНа запитання «з чого складається фізичний світ» вам, найімовірніше, дадуть відповідь: «з речовини та енергії». Однак освічена людина неодмінно згадає й про інформацію, яка відіграє ключову роль у живій і навіть неживій природі. Згідно ж із теорією Джона Вілера (John A. Wheeler) з Принстонського університету, фізичний світ складається саме з інформації, а речовина та енергія відіграють у ньому другорядну роль.
читатиКількісні та концептуальні проблеми, з якими стикається СКМ при описі динаміки Всесвіту, не можуть залишити байдужим жодного фізика (за А. Ейнштейном, «найвищим обов’язком фізиків є пошук тих загальних, елементарних законів, з яких шляхом чистої дедукції можна отримати картину Світу»). Однією з найважливіших проблем у космології та й узагалі у фізиці є відмінність спостережуваної густини космологічної сталої від теоретично очікуваної на $120$ порядків. У фізиці частинок космологічна стала природно виникає як густина енергії вакууму, яку можна оцінити як суму нульових коливань квантових полів з масою $m$. У цьому підрозділі, якщо це не обумовлено окремо, ми використовуємо систему одиниць, у якій $c=\hbar=1.$
Цей огляд є продовженням
- Про принципи у фізиці
- Голографічний принцип — перша зустріч
- Термодинаміка чорних дір
- Голографічна динаміка — кроками Е. Верлінде
- Всесвіт як голограма
Чорні діри — одні з найнезвичайніших об’єктів, передбачених загальною теорією відносності Ейнштейна. Вони мають цікаву історію, оскільки принесли теоретикам чимало несподіванок і дали змогу краще зрозуміти природу простору-часу.
Згідно з теорією всесвітнього тяжіння Ісаака Ньютона, якщо підкинути предмет, він упаде під дією земного тяжіння. А чи можна запустити його з такою швидкістю, щоб він не повернувся на Землю? Можна.
Якщо надати йому швидкості, більшої за другу космічну (близько 11 $km\,c^{-1}$), тоді він покине гравітаційне поле планети. Ця швидкість виходу залежить від маси та радіуса земної кулі. Якби Земля була масивнішою за її нинішнього розміру або мала менший радіус, то ця швидкість була б більшою.А що, як густина і маса космічного тіла настільки великі, що швидкість виходу з його гравітаційного поля більша за швидкість світла? Таке тіло видаватиметься зовнішньому спостерігачеві абсолютно чорним, оскільки світло не може його покинути.
читати