Фізика живе кризами. Ми всі згадуємо про величезний прогрес, досягнутий у результаті пошуків виходу з минулих криз: неможливості виявити рух Землі відносно ефіру, відкриття неперервного спектра бета-розпаду, ультрафіолетових розбіжностей в електромагнітних, а потім у слабких взаємодіях тощо. На жаль, згодом нам почало бракувати криз. «Стандартна модель» електрослабких і сильних взаємодій сьогодні ні не стикається з внутрішніми суперечностями, ні не суперечить експерименту.
читатиФізики невдовзі зможуть створювати чорні діри в лабораторії. Відтоді як майже 80 років тому винайшли прискорювачі елементарних частинок, їх використовували для розв'язання таких завдань, як руйнування атомів, перетворення елементів, створення антиречовини та частинок, раніше не спостережуваних у природі. Але, можливо, невдовзі дослідники зможуть формувати найтаємничіші об'єкти Всесвіту – чорні діри.
читатиУ квантовій теорії гравітації сама геометрія простору-часу повинна безперервно флуктуювати, так що може стертися навіть відмінність між минулим і майбутнім. Мабуть, серед фундаментальних сил природи гравітація має особливий статус. Інші сили, наприклад електромагнітні, діють у просторі-часі, який слугує простим вмістилищем фізичних подій, декорацією, на тлі якої вони відбуваються. Зовсім інший характер має гравітація. Вона не є силою, що діє на пасивному тлі простору і часу; радше вона являє собою викривлення самого простору-часу. Гравітаційне поле — це «кривизна» простору-часу. Такими є уявлення про гравітацію, встановлені А. Ейнштейном у результаті найтяжчої, як він сам казав, роботи в його житті.
читатиМожливо, прискорення розширення Всесвіту спричинене не темною енергією, а неминучим витоком гравітації. Космологи та фахівці з фізики елементарних частинок ніколи ще не були настільки спантеличені. Чому розширення Всесвіту прискорюється?
читатиЯкщо дивовижна теорія петльової квантової гравітації правильна, то простір і час, які ми сприймаємо як неперервні, насправді складаються з дискретних частинок. З давніх часів деякі філософи й учені припускали, що матерія може складатися з крихітних атомів, але ще 200 років тому мало хто вірив, що їхнє існування можна довести. Сьогодні ми спостерігаємо окремі атоми та вивчаємо частинки, з яких вони складаються. Зерниста будова речовини для нас уже не новина.
читати