Чи можна залучити антропний принцип для пояснення вельми особливої природи Великого вибуху? Чи можна розглядати цей принцип як частину інфляційної картини, у якій початково хаотичний стан із максимальною ентропією може зрештою привести до Всесвіту, подібного до того, у якому ми живемо, де виконується Другий закон термодинаміки? Як загальний аргумент можна стверджувати, що Другий закон істотний для життя, як ми його розуміємо; крім того, значення густини й температури, розподіл і склад речовини мають бути такими, щоб сприяти існуванню життя.
читатиНа запитання «з чого складається фізичний світ» вам, найімовірніше, дадуть відповідь: «з речовини та енергії». Однак освічена людина неодмінно згадає й про інформацію, яка відіграє ключову роль у живій і навіть неживій природі. Згідно ж із теорією Джона Вілера (John A. Wheeler) з Принстонського університету, фізичний світ складається саме з інформації, а речовина та енергія відіграють у ньому другорядну роль.
читатиНайважливіше спостереження в космології після Габбла — відкриття прискореного розширення Всесвіту. Величезна кількість подальших спостережень підтвердила цей факт. Однак було багато спроб спростувати висновок про космічне прискорення. Здебільшого вони ґрунтувалися на витончених прийомах, що припускають особливе місце Землі у Всесвіті (як у моделі Птолемея) і суперечать космологічному принципу. Ми вважаємо їх штучними та ad hoc. Ми вважаємо прискорене розширення встановленим фактом, який теоретикам слід інтерпретувати з мінімальною кількістю додаткових припущень.
Дещо скорочений (без втрати змісту + деякі доповнення) переклад статті Damien A. Easson, Paul H. Frampton, George F. Smoot, Entropic Accelerating Universe
читатиКількісні та концептуальні проблеми, з якими стикається СКМ при описі динаміки Всесвіту, не можуть залишити байдужим жодного фізика (за А. Ейнштейном, «найвищим обов’язком фізиків є пошук тих загальних, елементарних законів, з яких шляхом чистої дедукції можна отримати картину Світу»). Однією з найважливіших проблем у космології та й узагалі у фізиці є відмінність спостережуваної густини космологічної сталої від теоретично очікуваної на $120$ порядків. У фізиці частинок космологічна стала природно виникає як густина енергії вакууму, яку можна оцінити як суму нульових коливань квантових полів з масою $m$. У цьому підрозділі, якщо це не обумовлено окремо, ми використовуємо систему одиниць, у якій $c=\hbar=1.$
Цей огляд є продовженням
- Про принципи у фізиці
- Голографічний принцип — перша зустріч
- Термодинаміка чорних дір
- Голографічна динаміка — кроками Е. Верлінде
- Всесвіт як голограма
Чорні діри — одні з найнезвичайніших об’єктів, передбачених загальною теорією відносності Ейнштейна. Вони мають цікаву історію, оскільки принесли теоретикам чимало несподіванок і дали змогу краще зрозуміти природу простору-часу.
Згідно з теорією всесвітнього тяжіння Ісаака Ньютона, якщо підкинути предмет, він упаде під дією земного тяжіння. А чи можна запустити його з такою швидкістю, щоб він не повернувся на Землю? Можна.
Якщо надати йому швидкості, більшої за другу космічну (близько 11 $km\,c^{-1}$), тоді він покине гравітаційне поле планети. Ця швидкість виходу залежить від маси та радіуса земної кулі. Якби Земля була масивнішою за її нинішнього розміру або мала менший радіус, то ця швидкість була б більшою.А що, як густина і маса космічного тіла настільки великі, що швидкість виходу з його гравітаційного поля більша за швидкість світла? Таке тіло видаватиметься зовнішньому спостерігачеві абсолютно чорним, оскільки світло не може його покинути.
читати