Коли фокусник дістає з абсолютно порожнього капелюха спочатку живого кролика, потім квіти, а під кінець починає витягувати нескінченну блискучу стрічку, розумні діти, звичайно, захоплено аплодують, але знають, що все це — чистісінький обман. Вони чудово розуміють, що з нічого не можна дістати щось. Усі ці кролики, квіти і стрічки вже були десь заздалегідь приховані, а все «диво» — у спритних руках фокусника.
читатиЧитач має право запитати: чи немає помилки в назві статті? Насамперед: чи існує теорія вакууму? Чи можна сказати щось змістовне про порожнечу, тобто про простір, який нічого не містить? Кожному зрозуміло, що експериментальному й теоретичному дослідженню підлягають тіла та речовини, які заповнюють простір.
читатиУ квантовій теорії гравітації сама геометрія простору-часу повинна безперервно флуктуювати, так що може стертися навіть відмінність між минулим і майбутнім. Мабуть, серед фундаментальних сил природи гравітація має особливий статус. Інші сили, наприклад електромагнітні, діють у просторі-часі, який слугує простим вмістилищем фізичних подій, декорацією, на тлі якої вони відбуваються. Зовсім інший характер має гравітація. Вона не є силою, що діє на пасивному тлі простору і часу; радше вона являє собою викривлення самого простору-часу. Гравітаційне поле — це «кривизна» простору-часу. Такими є уявлення про гравітацію, встановлені А. Ейнштейном у результаті найтяжчої, як він сам казав, роботи в його житті.
читатиВакуум — це найзагадковіший об’єкт, з яким коли-небудь стикалися фізики. А найстрашніший секрет вакууму — це походження його енергії. Я маю підкреслити, що говорю не про високоенергетичний вакуум інфляційної космології. Якраз фізика хибного вакууму відносно зрозуміла. Загадковий об’єкт, про який ідеться, — це звичайний, істинний вакуум, у якому ми зараз перебуваємо.
читатиПроцес поділу Всесвіту на різні частини ще більше спрощується, якщо взяти до уваги ефект самовідтворення інфляційних областей. Основний механізм можна уявити так. Якщо квантові флуктуації досить великі, вони можуть локально збільшити потенціальну енергію скалярного поля в певній частині Всесвіту. Імовірність квантових переходів, що ведуть до локального збільшення густини потенціальної енергії, може бути дуже малою, але область, де вони відбулися, починає розширюватися значно швидше за інші, а квантові флуктуації в ній приводять до народження нових інфляційних областей, які розширюватимуться ще швидше. Ця разюча поведінка веде до ефекту самовідтворення Всесвіту.
Продовження перекладу чудової статті А. Д. Лінде Inflation, Quantum Cosmology and the Anthropic Principle
читати