Квантова механіка зруйнувала старий міф про те, що вакуум є порожнім простором. Тепер усі погоджуються, що вакуум заповнений нульовими флуктуаціями релятивістських квантових полів. Однак новий погляд породив нові міфи. Головний міф — проблема космологічної сталої, або «неймовірна легкість простору-часу».
Частковий переклад чудової статті Г. Е. Воловика Vacuum Energy: Myths and Reality;
читати«Тіньовий Всесвіт», що складається з темної матерії та незримо вплетений у нашу реальність, може мати власне багате життя.
23 вересня 1846 р. директор Берлінської обсерваторії Йоганн Готфрід Галле (Johann Gottfried Galle) отримав листа, який змінив перебіг історії астрономії. Лист надійшов від француза Урбена Левер’є (Urbain Le Verrier), який вивчав Уран. Учений дійшов висновку, що рух цієї планети неможливо пояснити, враховуючи лише відомі на той момент гравітаційні сили, а тому припустив існування додаткового невидимого масивного об’єкта, який збурює орбіту Урана так, що це узгоджується зі спостереженнями. Дотримуючись вказівок Левер’є, Галле виявив планету Нептун саме там, де й передбачала теоретична модель.
читатиОпубліковані у 1998 році двома незалежними групами результати спостережень SN Ia змінили наше уявлення про сучасний стан Всесвіту. Коротко кажучи, аналіз діаграми Габбла, яка описує спостережувану яскравість цих об’єктів як функцію червоного зміщення, привів до несподіваного висновку, що став поворотним пунктом у космології: розширення Всесвіту прискорюється, а не сповільнюється, як вважали протягом багатьох десятиліть. Опосередковано такі спостереження підказали, що об’ємна густина енергії у Всесвіті ефективно діє як відштовхувальна і постає як певна нова компонента (додаткова до темної маси), що отримала назву темної енергії (ТЕ) — нової форми енергії з від’ємним тиском.
Цей огляд є скороченим перекладом роботи Alternative Dark Energy Models: An Overview.
читатиОстанніми роками інтерпретація різних спостережних даних, насамперед спеціальних програм спостереження наднових типу Іа в галактиках із великими червоними зміщеннями та анізотропії реліктового випромінювання, приводить до уявлення про те, що в нашому Всесвіті на сучасному етапі його еволюції домінантний внесок у загальну густину енергії робить середовище з від'ємним тиском.
У цій короткій замітці обговорюються деякі проблеми сценарію, у якому роль темної енергії відіграє космологічна стала, а також одна з можливостей їх розв'язання
читатиКількісні та концептуальні проблеми, з якими стикається СКМ при описі динаміки Всесвіту, не можуть залишити байдужим жодного фізика (за А. Ейнштейном, «найвищим обов’язком фізиків є пошук тих загальних, елементарних законів, з яких шляхом чистої дедукції можна отримати картину Світу»). Однією з найважливіших проблем у космології та й узагалі у фізиці є відмінність спостережуваної густини космологічної сталої від теоретично очікуваної на $120$ порядків. У фізиці частинок космологічна стала природно виникає як густина енергії вакууму, яку можна оцінити як суму нульових коливань квантових полів з масою $m$. У цьому підрозділі, якщо це не обумовлено окремо, ми використовуємо систему одиниць, у якій $c=\hbar=1.$
Цей огляд є продовженням
- Про принципи у фізиці
- Голографічний принцип — перша зустріч
- Термодинаміка чорних дір
- Голографічна динаміка — кроками Е. Верлінде
- Всесвіт як голограма