Вакуум — це найзагадковіший об’єкт, з яким коли-небудь стикалися фізики. А найстрашніший секрет вакууму — це походження його енергії. Я маю підкреслити, що говорю не про високоенергетичний вакуум інфляційної космології. Якраз фізика хибного вакууму відносно зрозуміла. Загадковий об’єкт, про який ідеться, — це звичайний, істинний вакуум, у якому ми зараз перебуваємо.
читатиУ ХХ ст. надзвичайно розширилися межі наукового пізнання у фізиці. Наші уявлення про простір, час і тяжіння повністю змінилися завдяки спеціальній і загальній теоріям відносності Ейнштейна. Здійснивши ще радикальніший розрив із минулим, квантова механіка змінила саму мову, якою ми описуємо природу: замість того щоб говорити про частинки, які мають певні положення і швидкість, ми навчилися говорити про хвильові функції та ймовірності. Злиття теорії відносності з квантовою механікою привело до нового бачення світу, в якому речовина перестала відігравати головну роль. Ця роль перейшла до принципів симетрії, причому на цьому етапі розвитку Всесвіту деякі з них приховані від погляду спостерігача. На такій основі нам удалося побудувати задовільну теорію електромагнетизму, а також слабких і сильних ядерних взаємодій елементарних частинок.
читатиХоча це питання хвилювало всіх людей, які коли-небудь жили на Землі, відповідь на нього досі вислизає від нас. На час народження наших найближчих предків учені суттєво «конкретизували» це питання. По-перше, поняття «все» зазнало кардинального узагальнення після відкриття Е. Габблом у 1925 році того, що тодішній «Всесвіт», який складався із сусідніх зір, був лише однією галактикою з незліченної кількості інших.
Переклад чудової статті M.Tegmark
читатиОпубліковані у 1998 році двома незалежними групами результати спостережень SN Ia змінили наше уявлення про сучасний стан Всесвіту. Коротко кажучи, аналіз діаграми Габбла, яка описує спостережувану яскравість цих об’єктів як функцію червоного зміщення, привів до несподіваного висновку, що став поворотним пунктом у космології: розширення Всесвіту прискорюється, а не сповільнюється, як вважали протягом багатьох десятиліть. Опосередковано такі спостереження підказали, що об’ємна густина енергії у Всесвіті ефективно діє як відштовхувальна і постає як певна нова компонента (додаткова до темної маси), що отримала назву темної енергії (ТЕ) — нової форми енергії з від’ємним тиском.
Цей огляд є скороченим перекладом роботи Alternative Dark Energy Models: An Overview.
читатиУ повсякденному житті ми оперуємо масштабами простору і часу, які можемо подолати, але людська уява дає змогу зазирнути в недоступні оку куточки світу. Коли ж відмовляє й уява, усе, що залишається в арсеналі людини для пізнання світу, — фізичні теорії, які дають змогу зрозуміти, як працює те, що нас оточує.
Вивчаючи фізичну систему, ми фактично намагаємося описати «чорну скриньку». «Вхідний сигнал» — вихідні дані — нам або відомий, або ми можемо його припустити. Пропускаючи цей сигнал через побудовану на підставі розумних припущень модель «чорної скриньки», ми отримаємо «вихідний сигнал», який можна порівняти зі спостереженнями. У разі збігу ми кажемо, що теорія добре описує реальність. У протилежному разі слід переглянути або модель, або «вхідний сигнал», а можливо, і те, і друге. Іноді, утім, ми знаємо, як саме працює чорна скринька, і можемо варіювати лише сигнали.
Наведена аналогія яскраво реалізується в космології — науці про великомасштабну еволюцію Всесвіту та його структуру. Спробуймо хоча б у загальних рисах розібратися в ідеях цієї теорії.
читати