Процес поділу Всесвіту на різні частини ще більше спрощується, якщо взяти до уваги ефект самовідтворення інфляційних областей. Основний механізм можна уявити так. Якщо квантові флуктуації досить великі, вони можуть локально збільшити потенціальну енергію скалярного поля в певній частині Всесвіту. Імовірність квантових переходів, що ведуть до локального збільшення густини потенціальної енергії, може бути дуже малою, але область, де вони відбулися, починає розширюватися значно швидше за інші, а квантові флуктуації в ній приводять до народження нових інфляційних областей, які розширюватимуться ще швидше. Ця разюча поведінка веде до ефекту самовідтворення Всесвіту.
Продовження перекладу чудової статті А. Д. Лінде Inflation, Quantum Cosmology and the Anthropic Principle
читатиМи всі звикли до того, що минулого не повернути, хоча часом дуже хочеться. Письменники-фантасти вже понад століття змальовують різного роду казуси, що виникають завдяки можливості подорожувати в часі та впливати на перебіг історії. Причому ця тема виявилася настільки животрепетною, що наприкінці минулого століття навіть далекі від казок фізики всерйоз узялися шукати такі розв’язки рівнянь, що описують наш світ, які дозволяли б створювати машини часу й миттєво долати будь-які відстані в просторі та часі.
читати
Який вигляд має Всесвіт на дуже великих відстанях, в областях, недоступних для спостереження? І чи є межа того, як далеко ми можемо зазирнути? Наш космічний горизонт визначається відстанню до найвіддаленіших об’єктів, світло яких встигло дійти до нас за 14 мільярдів років від моменту Великого вибуху. Через прискорене розширення Всесвіту ці об’єкти зараз віддалені вже на 40 мільярдів світлових років. Від ще віддаленіших об’єктів світло до нас поки не дійшло. То що ж міститься там, за горизонтом?
читатиЕволюція наділила нас інтуїцією щодо повсякденної фізики, життєво важливої для наших далеких предків; тому, щойно ми виходимо за межі повсякденності, ми цілком можемо очікувати дивацтв.
Найпростіша й найпопулярніша космологічна модель передбачає, що ми маємо двійника в галактиці, віддаленій на відстань порядку 10 у степені $10^{28}$ метрів. Ця відстань настільки велика, що галактика перебуває за межами досяжності астрономічних спостережень, але це не робить нашого двійника менш реальним. Припущення ґрунтується на теорії ймовірностей без залучення уявлень сучасної фізики. Робиться лише припущення, що простір нескінченний і заповнений матерією. Може існувати безліч населених планет, зокрема таких, де живуть люди з такою самою зовнішністю, такими самими іменами та спогадами, які пережили ті самі життєві перипетії, що й ми.
читати