Рівняння Дірака для електрона стало для фізики поворотним пунктом у багатьох відношеннях. У 1928 році, коли Дірак запропонував своє рівняння, з усіх елементарних частинок науці були відомі лише електрони, протони й фотони. Вільні рівняння Максвелла описують фотони, передбачені Ейнштейном у 1905 році. Цю ранню роботу поступово розвинули Ейнштейн, Бозе та інші, а в 1927 році Йордан і Паулі створили повну математичну схему для опису вільних фотонів шляхом запровадження квантування в максвеллівську теорію вільного поля. Здавалося також, що протон, як і електрон, досить добре описується рівнянням Дірака. У теорію Дірака чудово вписувалася електромагнітна взаємодія, яка описує, як фотони впливають на електрони й протони, завдяки ідеї калібрування (запровадженій Вейлем у 1918 році). Початок формулюванню повної теорії електронів (або протонів), що взаємодіють із фотонами (тобто квантової електродинаміки), поклав сам Дірак у 1927 році. Отже, здавалося, що під рукою є всі більш-менш основні засоби для опису всіх частинок, які існують у Природі, а також найочевидніших взаємодій між ними.
читати«Надприродна взаємодія на відстані» — так звучить знаменитий глузливий відгук Альберта Ейнштейна про концепцію квантової заплутаності (сплутаності, зчепленості), згідно з якою об’єкти можуть бути пов’язані між собою і миттєво впливати один на одного незалежно від відстані між ними. Сьогодні вчені припускають, що така надприродна взаємодія може тривати навіть після порушення заплутаності об’єктів.
читатиКосмологія вивчає Всесвіт загалом і належить до групи природничих наук. Тому її теоретичні основи повинні мати експериментальне підтвердження. Оскільки в основі космології лежить ЗТВ, усі експерименти з її перевірки роблять свій внесок і в обґрунтування космології. Однак, маючи за основу ЗТВ, космологія не зводиться до неї і, таким чином, має власну спостережну базу.
читатиНе радимо вам зазирати в безодню, з якої виривається потік енергії від надмасивної чорної діри. Під його натиском утворюються бульбашки гарячого газу, енергія яких дорівнює мільярдам вибухів наднових. Одна чорна діра, менша за Сонячну систему, може визначати долю цілого скупчення галактик
читатиТе, що частинки мають двійників — античастинки, широко відоме. Менш відомо, що ця симетрія природи з необхідністю випливає з властивостей простору й часу, встановлених спеціальною теорією відносності. Цьому питанню присвячено цю статтю.
читати