Популярно про сучасну космологію

Космологія як наука починається з періоду створення загальної теорії відносності. Відтоді вона пережила три «революції», пов’язані з відкриттям розширення Всесвіту, мікрохвильового космічного фону та прискореного розширення. Однак третя революція принципово відрізняється від перших двох.

Щоб зрозуміти це, звернімося до алегорії, використаної в книжці Ейнштейна та Інфельда «Еволюція фізики», яка пояснює їхнє розуміння процесу пізнання. Природа ототожнюється з годинником, механізм якого нам НІКОЛИ не дано пізнати. Але кожна мисляча людина (фізик) може створити модель годинника (природи). До моделі висувається єдина вимога: сконструйований годинник має правильно показувати час.

Продовжуючи цю алегорію, ми можемо говорити про точність показуваного часу. Кожна модель відповідає певному рівню наших знань про природу, або ж вона показує час із певною точністю. Іноді для переходу до наступного рівня точності достатньо лише вдосконалити стару модель. Але іноді потрібні принципово нові конструктивні рішення. Саме конструктивні, оскільки загальний підхід (невдалий термін) зберігається. Під загальним підходом розуміють деякі загальні, твердо встановлені фізичні принципи (причинність, релятивістська інваріантність). Зокрема, для нової конструкції можуть знадобитися нові матеріали, яких раніше просто не існувало.

Саме з такою ситуацією зіткнулися космологи наприкінці ХХ століття. Астрофізичний експеримент перейшов на новий рівень точності в прямому й переносному сенсі. Після відкриття в 1929 році факту розширення нашого світу, тобто вимірювання питомої швидкості розширення — сталої Габбла, у 1998 році вперше достовірно виміряно наступну кінематичну величину — питоме прискорення нашого світу. Усупереч очікуванням прискорення виявилося додатним

Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.