Астрономи із Франції, Іспанії, Німеччини та США зареєстрували поляризоване гамма-випромінювання чорної діри Лебідь X-1. Якщо бути точним, віддалений приблизно на 6 000 світлових років від Сонця Лебідь X-1 є подвійною системою з невеликої чорної діри масою 10 сонячних і блакитного надгіганта, який за масою перевищує Сонце у 35 разів.
У такій системі речовина зоряного компаньйона поступово переходить до діри, навколо якої формується акреційний диск. Оскільки речовина, опинившись у диску, розігрівається й випромінює в рентгенівському діапазоні, подвійні системи цього класу отримали назву рентгенівських.
Невдовзі після виявлення перших подвійних систем типу Лебедя X-1 провели їхні спостереження в радіодіапазоні, які показали, що частина знайдених чорних дір має релятивістські джети — спрямовані в протилежні боки струмені частинок. Такі об’єкти стали називати мікроквазарами: від звичайних квазарів, розташованих у центрах галактик і пов’язаних із надмасивними чорними дірами, вони відрізняються лише розміром. «Принцип дії мікроквазарів ми уявляємо досить добре, але деякі деталі механізму, що пов’язує джети з акреційним диском, залишалися невідомими», — каже керівник дослідження Філіпп Лоран (Philippe Laurent).
Спостереження, які мали прояснити ситуацію, виконала орбітальна обсерваторія INTEGRAL. У новій роботі дослідники об’єднали всю інформацію, зібрану обсерваторією за сім років (зазначимо, що сукупна тривалість вивчення Лебедя X-1 перевищила п’ять мільйонів секунд).
Оброблення масиву даних про гамма-випромінювання Лебедя X-1 виявило цікавий ефект: спектр виявився «подвійним», тобто різні його частини відповідають різним фізичним процесам. Перший компонент, якому відповідає область 250–400 кеВ, слабко поляризований, і його пов’язали з комптонівським розсіянням фотонів на теплових електронах. Енергійніший (0,4–2 МеВ) компонент, навпаки, має сильну поляризацію, що робить Лебідь X-1 першим прикладом подвійної системи з чорною дірою, яка випускає поляризоване гамма-випромінювання. Саме ця — енергійна — складова випромінювання, на думку авторів, належить до джета.
Повну версію звіту опубліковано в журналі .
«Сильна поляризація свідчить, що ми маємо справу із синхротронним випромінюванням, яке випускають заряджені частинки, що рухаються траєкторіями, викривленими магнітним полем, — пояснює пан Лоран. — Отже, поблизу горизонту подій чорної діри діє сильне магнітне поле. Теоретики, звісно, припускали, що воно там буде, але тепер у нас з’явилися факти». Таким чином, магнітне поле «вихоплює» деякі частинки з гравітаційних лещат чорної діри, спрямовуючи врятованих у джети.
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):