Астрономи, які працюють із космічним телескопом Hubble, виключили одну з альтернативних теорій, що пояснюють прискорене розширення Всесвіту, після точного перерахунку сталої Габбла (ученого, який відкрив явище розбігання галактик із прискоренням [так в оригіналі; опис відкриття потребує уточнення] і пов’язаний із ним закон).
Один спосіб пояснити прискорення, не покладаючись на нову фізику й не залучаючи екзотичних, невідомих науці субстанцій на кшталт темної енергії, існує. Якщо припустити, що ми живемо в області простору, незвично бідній на речовину, — так званій порожнині, або войді (від англ. void — «порожній»), дебет із кредитом зійдеться без жодних $\Lambda$-членів.
У цьому випадку галактики ззовні войду притягують наших сусідів у Всесвіті в середньому сильніше, ніж ізсередини, і в них виникає природне прискорення до щільніших ділянок Всесвіту. Для однієї такої моделі навіть існує рідкісний точний розв’язок рівнянь Ейнштейна — це так звана модель Леметра — Толмена — Бонді, або ЛТБ-модель, яку здебільшого й використовують для розрахунків поведінки такого Всесвіту. Узагальнення ЛТБ-моделі недоброзичливці іноді називають GLTB-моделями (G — від англ. generalised, «узагальнений»), але їхні автори у приватних розмовах запевняють, що нічого спільного з відомим рухом не мають.
Підбором розмірів і середньої густини войду можна пояснити спостережні дані щодо наднових, і навіть стандартна космологічна модель — із Великим вибухом, первинним нуклеосинтезом та іншими належними атрибутами — не надто постраждає. Такий Всесвіт також нескінченний і навіть однорідний у дуже великих масштабах, тож порушення космологічного принципу немає: просто нам пощастило (або не пощастило) жити в його відносно розрідженому районі.
Сьогодні цю теорію оголошено недійсною, оскільки астрономи точно виміряли сталу Габбла й, відповідно, темпи розширення Всесвіту. Стала Габбла — коефіцієнт, що пов’язує відстань до позагалактичного об’єкта зі швидкістю його віддалення, — становить 73,8 кілометра за секунду на мегапарсек, похибку оцінюють лише у 3,3%. Це значення на 30% точніше за результати попереднього вимірювання, і воно істотно перевищує максимальне прискорення, яке може пояснити теорія «великої бульбашки».
«Ми використали нову камеру на Hubble як поліційний радар для вимірювання швидкості автомобіля, — каже дослідник Адам Рісс (Adam Riess) з Наукового інституту космічного телескопа при Університеті Джонса Гопкінса. — І схоже, саме темна енергія тисне на педаль газу».
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (3):
А что тут доказывать, это можно доказать строго теоретически
К Nicolaj от 1 April, 2:31
Если Вы еще не разобрались, то скажу что под натяжением понимается давление p, для полей вызывающих инфляцию оно отрицательно, а в ОТО грввитационно взаимодействует т.н. активная гравитационная масса, которая равна M=(rho+3p)*V, где rho -плотность вещества (вернее плотность энергии), V объем. Вот и получается что если для системы (rho+3p)<0, то части системы не притягиваются, а отталкиваются.
Тёмная эне́ргия (англ. dark energy) в космологии — феномен, объясняющий факт, что Вселенная расширяется с ускорением.
Существует два варианта объяснения сущности тёмной энергии: тёмная энергия есть космологическая константа — неизменная энергетическая плотность, равномерно заполняющая пространство Вселенной (другими словами, постулируется ненулевая энергия вакуума); тёмная энергия есть некая квинтэссенция — динамическое поле, энергетическая плотность которого может меняться в пространстве и времени.
Окончательный выбор между двумя вариантами требует высокоточных измерений скорости расширения Вселенной, чтобы понять, как эта скорость изменяется со временем. Темпы расширения Вселенной описываются космологическим уравнением состояния. Разрешение уравнения состояния для тёмной энергии является одной из самых насущных задач современной наблюдательной космологии.
Тёмная энергия также должна составлять значительную часть так называемой скрытой массы Вселенной.