Астрономи зі США та Великої Британії виконали максимально точне вимірювання сталої Габбла Н0.
Сталою Габбла називають коефіцієнт, що пов’язує відстань до позагалактичного об’єкта зі швидкістю його віддалення. Її уточнена величина становить (73,8 ± 2,4) км•с-1•Мпк-1. Це означає, що галактики, розташовані, наприклад, за десять мільйонів парсеків від Землі, віддаляються від нас зі швидкістю 738 км/с.
У травні 2009-го було опубліковано результати аналогічних вимірювань, виконаних тією самою науковою групою. Тоді значення Н0 установили на рівні (74,2 ± 3,6) км•с-1•Мпк-1. Таким чином, менш ніж за два роки похибка зменшилася приблизно на третину — із 4,8% до 3,3%.
Символічно, що величину Н0 оцінювали за результатами спостережень, проведених космічним телескопом «». При цьому астрономи використали дані лише з однієї його камери — , яка працює в оптичному та ближньому інфрачервоному діапазонах. Така схема дослідів сприяє зменшенню похибки, оскільки порівняння показань різних приладів завжди вносить певну невизначеність.
Розрахунок сталої Габбла потребує, як неважко здогадатися, вимірювання відстаней, що відділяють нас від різних галактик. На відносно невеликих відстанях астрономам допомагають цефеїди, а у віддалених галактиках — наднові типу Ia. Цефеїди, нагадаємо, належать до змінних зір, зовнішні шари яких пульсують, спричиняючи періодичні зміни радіуса й температури фотосфери. Залежність світності цефеїд від періоду відома, а всі наднові типу Ia мають приблизно однакову абсолютну пікову яскравість, що й дає змогу використовувати ці зорі як еталони світності та оцінювати відстань.
У згаданій вище роботі 2009 року йшлося про спостереження 240 цефеїд у шести галактиках, що містять наднові типу Ia, та галактиці NGC 4258. Порівняння даних щодо зір обох типів, розташованих поруч, дало змогу вченим точніше розрахувати відстані до інших наднових. Нині кількість розглянутих цефеїд перевищує 600, а до шести галактик, що містять світила різних типів, додали ще дві.
| Цефеїди на зображенні спіральної галактики NGC 5584, чорно-білі області якого знято камерою WFC3 в оптичному діапазоні, а кольорові — ще й в інфрачервоному. Червоними, синіми та зеленими кружками позначено цефеїди з періодом, який перевищує 60 днів, лежить в інтервалі від 30 до 60 днів або від 10 до 30 днів. Жовтим виділено наднову. (Ілюстрація з Astrophysical Journal.) |
Нині більшість космологів вважає відповідальною за прискорене розширення Всесвіту темну енергію. Існують, звісно, й інші теорії, одна з яких пов’язує цей ефект із тим, що ми — спостерігачі — перебуваємо в гігантській, гігапарсекового масштабу, області простору з відносно малою густиною. Модель від самого початку не була надто популярною, оскільки ілюзія існування темної енергії може виникати лише у спостерігача, розміщеного в самому центрі області. Імовірність того, що Земля розташована саме так, мізерно мала.
Точне вимірювання сталої Габбла дає змогу взагалі виключити з розгляду цю теорію, у межах якої Н0 визначається на рівні 60–65 км•с-1•Мпк-1.
| Галактики NGC 4038 та NGC 4039, що взаємодіють. Позначення повторюють наведені вище. (Ілюстрація з Astrophysical Journal.) |
Повну версію звіту опубліковано у виданні ; текст статті можна завантажити .
Підготовлено за матеріалами .
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):