Сплески радіовипромінювання ядер активних галактик «відстають» у часі від спалахів, які реєструють у гамма-діапазоні. Така затримка становить від одного до восьми місяців, вважають А.Б. Пушкарьов (Україна), Ю.Ю. Ковальов (Росія) та M.L. Lister (США). Результати їхніх досліджень, що дали змогу точніше локалізувати область генерації гамма-випромінювання активних галактик, опубліковано в журналі The Astrophysical Journal Letters. Один з авторів — старший науковий співробітник Астрокосмічного центру ФІАН, кандидат фізико-математичних наук Юрій Юрійович Ковальов — коментує роботу.
Міжнародній групі вчених уперше вдалося виміряти запізнення радіовипромінювання ядер активних галактик щодо їхнього гамма-випромінювання. Зареєстровані сплески радіовипромінювання на частоті 15 ГГц, що походять із компактних областей поблизу центральної надмасивної чорної діри, надходять із затримкою від одного до восьми місяців відносно спалахів, виявлених у гамма-діапазоні.
Кутова роздільна здатність космічного гамма-телескопа (мінути дуги) не дає змоги з високою точністю локалізувати джерело випромінювання. Спільний аналіз даних гамма- та радіодіапазонів дав змогу уточнити положення області, де генерується гамма-випромінювання, і пов’язати її із зоною прискорення частинок у викидах. Ця область прозора для гамма-випромінювання, але непроникна для радіохвиль через ефект синхротронного самопоглинання. Вона розташована між чорною дірою та областю, від якої зареєстровано радіовипромінювання.
Самий початок релятивістського струменя прихований від нас через ефект самопоглинання. Для гамма-фотонів цієї проблеми немає — вони відразу вириваються назовні. Чому ж виникає затримка? Необхідно, щоб збурення, яке народилося внаслідок спалаху, фізично пройшло вздовж струменя до того місця, звідки ми починаємо реєструвати радіохвилі. Цьому збуренню, яке поширюється вздовж викиду, потрібен досить тривалий час, щоб досягти області прозорості для випромінювання на хвилі 2 см. Основними причинами широкого інтервалу спостережуваних затримок — від одного до восьми місяців — є великий розкид космологічних відстаней до досліджуваних об’єктів, а також різне релятивістське сповільнення часу в струменях. У результаті автори розрахували розмір зони самопоглинання: він становив кілька парсеків, що узгоджується з відомими незалежними оцінками.
Результати ґрунтуються на спостереженнях, виконаних за допомогою радіоінтерферометра VLBA (система апертурного синтезу VLBA Національної радіоастрономічної обсерваторії США складається з 10 радіотелескопів, розташованих у Північній Америці, а також на Гавайських і Віргінських островах) та космічної гамма-обсерваторії Fermi.
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):