У пошуках бозона Гіґґса: до історії питання

Не минуло й пів століття, як учені отримали обладнання, здатне підтвердити або спростувати теоретичні передбачення щодо останньої незнайденої елементарної частинки Стандартної моделі. Ось як це було.

Weizmann Institute)." >

Схема експерименту ATLAS на Великому адронному колайдері, який дав натяк на бозон Гіґґса (зображення Weizmann Institute).

1964

У жовтні англійський фізик Пітер Гіґґс публікує статтю, у якій передбачає частинку, що згодом дістане його ім’я. Але ще до нього, у серпні, бельгійці Роберт Браут та Франсуа Енґлер показують, як може працювати механізм утворення маси. У листопаді незалежно від усіх інша група, до якої увійшли американці Дік Гаґен, Джеральд Ґуральник і британець Том Кіббл, виступає з аналогічними ідеями.

Оскільки Нобелівську премію дозволено розділити лише між трьома лауреатами, перед нагородним комітетом постає складне завдання.

1995

Хоча бозон Гіґґса ще не виявлено, є докази роботи відповідного механізму в межах Стандартної моделі, що дає змогу зробити низку успішних передбачень, зокрема щодо найважчої з відомих частинок — t-кварка. За допомогою «Теватрона» Національної прискорювальної лабораторії ім. Енріко Фермі (США) його вдається виявити поблизу 176 ГеВ — як і було передбачено.

2001

До Великого адронного колайдера (ВАК) Європейська організація ядерних досліджень (CERN) мала Великий електрон-позитронний колайдер (LEP), який п’ять років шукав бозон Гіґґса з масою близько 80 ГеВ, доки не припинив роботу у 2000 році. Аналіз результатів, опублікований у 2001-му, показав, що маса частинки перевищує 115 ГеВ.

2004

У проміжку між закриттям LEP і запуском ВАК бозон Гіґґса могли виявити в Чикаго. Дані «Теватрона» визначили для бозона Гіґґса нижню межу 117 ГеВ (дещо вище за можливості LEP) та верхню межу 251 ГеВ.

2007

Експерименти знижують верхню межу до 153 ГеВ. Оскільки ВАК здатний зіштовхувати частинки за вищих енергій, ніж будь-який попередній прискорювач, він міг вивести «Теватрон» із боротьби, але легший бозон підвищує шанси Чикаго.

2008

У Великому адронному колайдері нарешті починають циркулювати пучки протонів. У жовтій пресі — істерія через побоювання, що ВАК створить чорну діру. Після тривалої перерви CERN знову долучається до гонитви за «частинкою Бога», але невдовзі витік газу змушує вчених вимкнути прискорювач до наступного року.

2009

До листопада ВАК простоює, тоді як «Теватрон» продовжує роботу. У Чикаго заявляють про 50-відсоткові шанси знайти бозон до кінця 2010 року.

2010

Блогери схвильовані чутками про сигнал, отриманий на «Теватроні». Але чутки виявляються хибними.

2011

У квітні чутки спалахують із новою силою через потрапляння в інтернет ще не проаналізованих результатів дослідження на Великому адронному колайдері. У вересні «Теватрон» вимикають, так і не знайшовши бозон Гіґґса. Наприкінці року аналіз експериментів ATLAS і CMS натякає, що бозон перебуває десь поблизу 125 ГеВ. Напруження наростає.

2012

У лютому ВАК підвищує енергію зіткнень із семи до восьми тераелектронвольтів, збільшуючи ймовірність виявлення бозона на 30–40%. У березні дані останнього «подиху» «Теватрона» розміщують бозон між 115 і 152 ГеВ…

Duco de Klonia." >

Бозон Гіґґса. Автор скульптури — Duco de Klonia.

Підготовлено за матеріалами NewScientist.

Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.