Вважається, що всі галактики породжують однакові зорі. Нове дослідження стверджує, що це не так: масивні еліптичні галактики, які існували майже одразу після Великого вибуху, утворювали більше малих зір, ніж нинішні галактики. Причини цього незрозумілі й ставлять під сумнів наше розуміння процесу формування галактик.
Отже, вважають дослідники з (Велика Британія), виявилася неправильною, а еволюція зоряного населення самих галактик зазнає впливу невідомих нам чинників.
| Крихітні зорі (виділені блакитним) того самого типу, що й у кулястому скупченні Омега Центавра, переважають у ранніх еліптичних галактиках, і ніхто не знає чому. (Ілюстрація NASA / ESA / Anderson / van der Marel.) |
За допомогою початкової функції мас раніше обчислювали ймовірні маси галактик під час їх народження. Робота британських астрономів, що охопила 260 і віддалених галактик, які ми бачимо такими, якими вони були багато мільярдів років тому, показала, що розподіл зір за масами в них радикально відрізняється від того, що ми спостерігаємо в нашій Галактиці та її найближчих сусідах. Отже, ранні й пізні галактики мають різні закономірності утворення зоряного населення, і це означає, що наші уявлення про еволюцію галактик у чомусь застаріли.
По суті, для ранніх галактик не знайшло підтвердження навіть правило, за яким імовірність утворення зорі приблизно обернено пропорційна квадрату її маси. У більшості з них малі довгоживучі зорі народжувалися значно частіше, ніж у Чумацькому Шляху.
Відкриття зроблено майже випадково. Масу зір розраховували за їхньою світністю. Учені зіставили її з рухом зір під дією гравітації їхніх галактик і виявили розбіжність у кілька разів, яку не можна було пояснити похибками вимірювань. Розподіл зір за масами в досліджених еліптичних галактиках виявився радикально відмінним від розподілу в нашій. Причому це не залежало безпосередньо від типу галактик, оскільки молодші еліптичні й лінзоподібні галактики показали такий самий розподіл зоряних мас серед свого населення, як і спіральний Чумацький Шлях.
Дослідники виявили, що старі галактики мали значно більшу частку зір малої маси, ніж молодші.
Виходить, що нинішні моделі, які оцінюють зоряну масу, характерну для тієї чи іншої галактики, за світністю її зір, помиляються, причому похибки бувають трикратними. «Поточні моделі використовують неправильні зоряні маси в порівняннях, а тому їх потрібно переглянути», — наголошує Мікеле Каппелларі, провідний автор роботи. У чому причина? «Можливо, минуть роки, перш ніж астрофізики дійдуть згоди щодо того, як пояснити наші спостереження», — «заспокоює» вчений.
Дослідження опубліковано в сьогоднішньому випуску журналу .
Підготовлено за матеріалами .
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):