Є підстави вважати, що в появі наднової Ia завжди беруть участь два білих карлики, але виникає питання, чи достатньо у Всесвіті систем із двома білими карликами, щоб пояснити ними всі Ia.
Скориставшись даними «» (SDSS), група астрономів під керівництвом із Піттсбурзького університету (США) спробувала з’ясувати походження .
SDSS — це найдокладніша загальнодоступна карта Всесвіту: близько 500 млн зір і галактик зображено в безпрецедентному масштабі.
| Орбіти білих карликів стають дедалі ближчими, обертання пришвидшується... (Зображення NASA / GSFC / D.Berry.) |
Наднові типу Ia трапляються рідко. Вони особливо важливі для визначення відстаней до галактик, у яких спалахнули. Саме вивчення цього різновиду наднових змусило фахівців постулювати прискорення розширення Всесвіту, за що торік було вручено Нобелівську премію з фізики.
Добре відомо, що відбувається під час вибуху наднової Ia, але ніхто не може стверджувати напевно, які зорі їх породжують. Загальноприйнята гіпотеза стверджує: мають брати участь два світила, причому одне з них — . Його партнером може стати «нормальна» зоря на кшталт нашого Сонця або інший білий карлик. В останньому випадку карлики обертаються один навколо одного з величезною швидкістю — близько 140 тис. м/с, дедалі ближче й ближче, швидше й швидше, доки одного чудового дня не починають стикатися й зливатися. Ось тоді й відбувається вибух.
Є підстави вважати, що в появі наднової Ia завжди беруть участь два білих карлики, але виникає питання, чи достатньо у Всесвіті систем із двома білими карликами, щоб пояснити ними всі Ia.
Саме тому група пана Баденеса вирішила знайти всі подвійні системи білих карликів у радіусі тисячі світлових років від Сонця, адже SDSS містить не лише докладне зображення неба, а й понад мільйон спектрів.
За порадою Роберта Лаптона, одного з піонерів SDSS, дослідники звернули особливу увагу на дивні спектри, які вимірювали в три прийоми, після чого об’єднували в один. Окремі підспектри досі доступні, і виявилося, що час між трьома вимірюваннями може вказати на швидке обертання двох білих карликів один навколо одного.
Астрономи почали зі списку понад чотирьох тисяч кандидатів і виявили 15 подвійних білих карликів. Потім група провела комп’ютерне моделювання, щоб обчислити швидкість, із якою вони можуть зливатися. Результат порівняли з кількістю наднових Ia, зареєстрованих у галактиках, схожих на Чумацький Шлях.
З’ясувалося, що в середньому злиття подвійних білих карликів у Чумацькому Шляху відбувається приблизно раз на століття. Цей показник напрочуд близький до частоти появи наднових Ia в галактиках, схожих на нашу. Звідси — логічний висновок про те, що всі або майже всі наднові цього типу є результатом злиття саме білих карликів.
| Звичайна блакитна зоря може виявитися подвійною системою з білих карликів. (Зображення Carles Badenes / SDSS-III team.) |
Підготовлено за матеріалами .
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):