НовинаЗ архіву

Як наднова теорію відносності підтвердила

Опубліковано: Редактор: Den
Зміст матеріалу
  1. Раннє прибуття нейтрино не означає надсвітлового польоту
Зручне читання

23 лютого 1987 року на небі спалахнула надзвичайно яскрава наднова SN 1987A. Але ще до того, як телескопи виявили спалах, у США та Японії зареєстрували нейтрино, що утворилися під час загибелі зорі. Невже ці субатомні частинки летіли швидше за світло? Як не дивно, річ була не в цьому...

Таке буває раз у житті! Астрономи буквально століттями чекали на подібне видовище, і ось нарешті 23 лютого 1987 року на небі спалахнула надзвичайно яскрава наднова SN 1987A, порівнянна з тією, яку у 1604 році описав Йоганн Кеплер.

Вибух стався за кілька кроків від Чумацького Шляху — у галактиці-супутнику Великій Магеллановій Хмарі, а тому виявився настільки яскравим, що його можна було спостерігати неозброєним оком. Від часу винайдення телескопа жодна наднова не спалахувала так близько.

Але ще до того, як телескопи виявили спалах, у США та Японії зареєстрували нейтрино, що утворилися в момент загибелі зорі. Невже ці субатомні частинки летіли швидше за світло? Як не дивно, річ не в цьому.

Наднову SN 1987A слід шукати в центрі «перлового намиста». (Зображення NASA / ESA / P. Challis / R. Kirshner / CfA.)
Наднову SN 1987A слід шукати в центрі «перлинного намиста». (Зображення NASA / ESA / P. Challis / R. Kirshner / CfA.)

Нейтрино з'явилися лише за кілька годин до наднової. Ця різниця в часі пояснюється тим, що нейтрино майже не взаємодіють зі звичайною матерією. Вони безперешкодно пролетіли крізь зоряні «уламки», тоді як фотонам перегородила шлях речовина зорі, що вибухнула. Якби нейтрино рухалися зі швидкістю, про яку минулого року повідомили учасники резонансного експерименту OPERA, вони дісталися б Землі на кілька років раніше за світло. Кумедний збіг: співробітники OPERA визнали, що стався збій обладнання, саме у чвертьвікову річницю тієї наднової.

SN 1987A не лише ще раз довела правильність теорії відносності, а й пролила світло на давню проблему: який вигляд мають зорі безпосередньо перед смертю. Зазвичай наднові спалахують так далеко, що на старих знімках можна розрізнити лише галактики, а не окремі світила. Оскільки цього разу катаклізм стався у Великій Магеллановій Хмарі, на архівних фотографіях вдалося виявити ту саму зорю ще за її життя. Однак вона виявилася не зовсім такою, якою мала б бути.

Старіючи, світила збільшуються й охолоджуються, тому дослідники думали, що знайдуть червоного гіганта, а виявили гарячішу блакитну зорю. Одне з можливих пояснень полягає в тому, що близько 20 тис. років тому приречена зоря злилася зі своїм зоряним компаньйоном. При цьому вона позбулася прохолодних зовнішніх шарів, сформувавши кільця, помітні досі, і перетворилася на гарячу блакитну зорю.

Нещодавно астрономи виявили інші, віддаленіші наднові, які нагадують SN 1987A і, ймовірно, теж виникли з блакитних зір. Триває вивчення й самої SN 1987A, оскільки хмара зоряного «сміття» розширюється й уже починає стикатися з кільцем речовини, викинутої під час злиття зір. Унаслідок цього «сміття» нагрівається та світиться. Аналіз цього світла дасть змогу вивчити будову й склад зорі, що вибухнула.

Про останні дослідження SN 1987A можна прочитати тут і тут.

Ілюстрація з архівної публікації недоступна.
Водночас астрономи уважно спостерігають за подвійною системою Ети Кіля. Найбільша зоря цієї системи має величезні розміри й нестабільна. Вона наближається до кінця свого життя і час від часу спалахує: такі явища називають псевдонадновими. Після кожного такого виверження світило стає дещо меншим.

На особливу увагу заслуговує туманність Гомункул — залишок викиду, що стався у 1843 році. Саме цю хмару зафіксовано на наведеній фотографії космічного телескопа «Габбл», зробленій в ультрафіолетовому й видимому світлі. Поле зору становить близько 30 кутових секунд у поперечнику. Як бачимо, речовина викидається не сферично, а утворює радше щось на зразок гантелі.

Ета Кіля — одна з найближчих до Землі зір, які готуються стати надновими в недалекому майбутньому (за астрономічними мірками це може означати й мільйон років). Це буде разюче видовище. Спалах обіцяє перевершити за яскравістю «досягнення» наднової SN 2006gy, яка на сьогодні є найяскравішою для зір такого типу. Щоправда, вона спалахнула в галактиці, віддаленій від нас більш ніж на 200 млн світлових років.

Підготовлено за матеріалами NewScientist і НАСА.

наднові зорі, SN 1987A надсвітловий рух нейтрино, надсвітловий рух, колаборація OPERA

Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.