На конференції в Італії астрофізики представили складену «Планком» карту розподілу монооксиду вуглецю в молекулярних хмарах Чумацького Шляху та оприлюднили інформацію про фонове галактичне випромінювання.
На в італійській Болоньї астрофізики оприлюднили останні результати спостережень, виконаних космічною обсерваторією «».
Головне завдання «Планка» — дослідження . Крім того, апарат реєструє фонове випромінювання міжзоряного середовища Чумацького Шляху. Саме ці «другорядні» дані й обговорювали в Болоньї.
Джерелами галактичного фону є вільні електрони та пил у міжзоряному середовищі. Для електронів найважливіші два процеси: , яке випускають частинки, що рухаються з релятивістськими швидкостями траєкторіями, викривленими магнітним полем, і . Інтенсивність обох типів випромінювання зростає в низькочастотній частині робочого діапазону «Планка» (30–857 ГГц).
На відміну від електронів, міжзоряний пил із температурою, що зазвичай нижча за 20 К, проявляється в далекій інфрачервоній і субміліметровій частинах спектра та виявляється високочастотним приймачем супутника. Певний внесок у загальний сигнал також дає , породжене нанорозмірними частинками пилу, що обертаються з величезною швидкістю.
Згадані механізми випромінювання можна розпізнати за спектральними характеристиками й виділити відповідні фонові компоненти. Однак послідовне вилучення всіх цих компонентів не дає змоги повністю позбутися фону: залишається так званий галактичний серпанок, який, вочевидь, має синхротронну природу. Від звичайного синхротронного випромінювання Чумацького Шляху його відрізняє жорсткіший спектр.
Хоча сліди «серпанку», походження якого залишається невідомим, уже виявляв апарат , запущений у 2001 році, переконливі докази його існування зібрав саме «Планк». Складену ним карту інтенсивності цього випромінювання на частотах 30 і 44 ГГц показано нижче.
| «Галактичний серпанок» (ілюстрація ESA / Planck Collaboration). |
Крім «галактичного серпанку» й фонового сигналу від електронів та пилу, «Планк» виявляє — щільні скупчення речовини, зони активного зореутворення. Основною газовою складовою цих хмар вважають молекулярний водень, але шукають їх за іншими молекулами — наприклад, за монооксидом вуглецю CO, кілька обертальних ліній випромінювання якого потрапляють у діапазон частот, що реєструє космічна обсерваторія. Астрономи вже мали карту розподілу CO, але в її новій версії, побудованій за даними «Планка», додано великі ділянки неба, що раніше залишалися недослідженими.
| Угорі показано карту розподілу CO, складену «Планком», а внизу — результати попередніх досліджень. (Ілюстрація ESA / Planck Collaboration; T. Dame et al.) |
Перші космологічні результати місії — підсумки опрацювання даних про реліктове випромінювання — опублікують на початку 2013 року.
Підготовлено за матеріалами .
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):