Подвійна система IGR J17091-3624 поєднує звичайну зорю та чорну діру, яка, ймовірно, має масу меншу за три сонячні. Вона перебуває поблизу теоретичної межі мас, за якою існування чорної діри стає можливим.
За допомогою даних американської орбітальної рентгенівської обсерваторії міжнародна група астрономів визначила кандидата в найменші чорні діри.
«Доказом» стало «серцебиття» — рентгенограма особливого типу, яку так називають через схожість з ЕКГ. Подібну картину досі спостерігали лише один раз.
Подвійна система поєднує звичайну зорю та чорну діру, яка, ймовірно, має масу меншу за три сонячні. Вона перебуває поблизу теоретичної межі мас, за якою існування чорної діри стає можливим.
Газ із зорі перетікає до чорної діри й формує навколо неї диск. Тертя всередині диска нагріває газ до кількох мільйонів градусів, завдяки чому він випускає рентгенівське випромінювання. Циклічні варіації інтенсивності випромінювання відображають процеси всередині газового диска. Учені вважають, що найшвидші зміни відбуваються поблизу горизонту подій чорної діри.
Уперше астрономи дізналися про цю подвійну систему під час спалаху в 2003 році. Судячи з архівних даних, вона стає активною кожні кілька років. Нинішній спалах почався в лютому. Система розташована в сузір'ї Скорпіона; відстань до неї не встановлена: вона може бути і за 16 тис., і за 65 тис. світлових років від Землі.
Рекордсменом за рентгенівською змінністю вважають подвійну систему з чорною дірою . Вона унікальна, оскільки демонструє понад десяток чітких повторюваних картин тривалістю від секунд до годин. «Ми вважаємо, що більшість таких картин відповідає циклам накопичення та викидання речовини в нестійкому диску, і сім із них ми зареєстрували в IGR J17091», — зазначає Томазо Беллоні з (Італія).
У GRS 1915 сильні магнітні поля поблизу горизонту подій чорної діри викидають частину газу двома протилежно спрямованими струменями зі швидкістю приблизно 98 відсотків швидкості світла. Пік «кардіограми» відповідає моменту викиду.
Помічені зміни рентгенівського спектра свідчать, що внутрішні області диска випускають дуже сильне випромінювання. Воно відтісняє газ, створюючи сильний спрямований назовні вітер, який зупиняє доцентровий потік, ненадовго змушує чорну діру голодувати та зупиняє джет. Цей момент відповідає точці мінімуму на графіку. Потім внутрішній диск стає настільки яскравим і гарячим, що, по суті, руйнується та знову спрямовується до чорної діри. Це призводить до появи нового струменя, і весь цикл повторюється. Він триває лише 40 секунд.
Попри відсутність прямих доказів того, що IGR J17091 має джет, її «кардіограма» свідчить про аналогічні процеси. Дослідники вважають, що в цій системі такі викиди можуть бути у 20 разів слабшими, ніж у GRS 1915, а цикл — швидшим. Імовірно, він укладається приблизно в п'ять секунд.
Астрономи вважають, що GRS 1915 приблизно в 14 разів важча за Сонце. Це одна з наймасивніших чорних дір, які утворилися внаслідок колапсу однієї зорі. IGR J17091 має бути набагато меншою. «Серце миші б'ється швидше, ніж серце слона», — пояснює провідний автор праці з Амстердамського університету (Нідерланди).
Дослідники наголошують, що це лише початок великої роботи. Надалі дані RXTE планують порівняти з показниками супутника НАСА та європейської обсерваторії .
Результати дослідження опубліковано у виданні .
Підготовлено за матеріалами .
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):