НовинаЗ архіву

На зореутворення в Туманності Андромеди вплинула взаємодія з іншою галактикою

Опубліковано: Редактор: Den
Зміст матеріалу
  1. Відновлено історію обраного поля, а зближення залишається поясненням
Зручне читання

Опрацювавши результати спостережень Андромеди, виконаних «Габблом», астрономи відновили історію зореутворення в ній і показали, що період надзвичайно активного формування нових світил збігається в часі з її останнім зближенням із галактикою M33.

Спостереження Туманності Андромеди (галактики M31) показали, що інтенсивність зореутворення в ній значно змінилася після зближення із сусідньою галактикою.

Оптичний знімок М31 (ілюстрація Blair MacDonald).
Оптичний знімок М31 (ілюстрація Blair MacDonald).

Щоб відновити історію формування зір М31, віддаленої від Землі на 783 кпк, астрономи дослідили дві ділянки неба, розташовані за ~26 кпк від її центра. На кожну з них спрямовували камеру ACS космічного телескопа «Габбл», яка передала знімки, зроблені з використанням двох широкосмугових фільтрів.

Опрацювавши зображення, вчені склали діаграму «колір — зоряна величина» для світил, що потрапили в область спостережень. Готовий графік потім порівнювали із синтетичним, побудованим на основі сучасних моделей еволюції зір.

Як з'ясувалося, на надзвичайно тривалому часово́му інтервалі інтенсивність зореутворення в М31 практично не змінювалася, і лише близько 4,5 млрд років тому вона помітно знизилася. Затишшя тривало приблизно 1,5 млрд років, а потім активність різко зросла: за наступні півтора мільярда років загальна зоряна маса в області Warp field (див. мал. нижче) збільшилася більш ніж на 25%. Цей сплеск супроводжувався зниженням металічності, що може свідчити про приплив газу з малим вмістом важких елементів.

Такі висновки добре узгоджуються з результатами моделювання, яке передбачає, що Андромеда й галактика M33 два або три мільярди років тому пройшли на відстані ~50 кпк одна від одної. Зближення справді мало активізувати зореутворення, й останні дані про M33, у якій приблизно тоді ж відбулося аналогічне підвищення інтенсивності формування зір, підтверджують це.

Чорним позначені дві ділянки неба (Warp field та Outer Disc field), досліджені «Габблом». Довжина великої півосі внутрішнього еліпса становить 27 кпк. (Ілюстрація з журналу Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.)
Чорним позначені дві ділянки неба (Warp field та Outer Disc field), досліджені «Габблом». Довжина великої півосі внутрішнього еліпса становить 27 кпк. (Ілюстрація з журналу Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.)

Повну версію звіту опубліковано в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society; препринт статті можна завантажити із сайту arXiv.

Підготовлено за матеріалами ScienceNOW.

Коментарі (0):

Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.