Використовуючи ефекти гравітаційного лінзування й мікролінзування, астрономи з досить високою точністю оцінили діаметр акреційного диска віддаленого квазара HE 1104−1805, який постає перед нами таким, яким був лише через три мільярди років після Великого вибуху.
Астрономи з Іспанії та США провели спостереження акреційного диска — віддаленого активного ядра галактики.
«Діаметри таких дисків вимірюються світловими днями, але самі квазари розташовані за кілька мільярдів світлових років від Землі, — розповідає керівник дослідження Хосе Муньйос (Jose Muñoz), співробітник . — Телескопа, який дав би змогу розглянути структуру диска з такої відстані, у нас немає і, ймовірно, не буде».
Відсутність апаратури, придатної для прямих спостережень, змушує вчених користуватися ефектами та . Перший із них проявляється, якщо промінь зору проходить поблизу якогось масивного об'єкта (скажімо, галактики), що своїм гравітаційним полем викривляє напрямок поширення випромінювання від джерела. У результаті формуються спотворені кратні зображення квазара, які зазнали впливу пилу в галактиці-лінзі й помітно відрізняються одне від одного. Досліджуючи такі зображення, астрономи роблять висновки про поглинальні та розсіювальні властивості пилу й вимірюють величину червоного зміщення лінзи.
Другий ефект — мікролінзування квазарів зорями з галактик, розташованих на лінії спостереження, — дає змогу оцінити діаметр акреційного диска. Останній залежить від довжини хвилі, а спостерігач, галактика-лінза, її зорі та квазар зміщуються одне відносно одного, що змушує кратні зображення змінюватися з часом.
| Схема мікролінзування. Ліворуч показано акреційний диск квазара, у центрі — ділянку галактики-лінзи, праворуч — «Габбл». Зоря, розташована в галактиці, зміщується відносно квазара й відхиляє пучки його випромінювання, спрямовуючи їх до «Габбла». Різні області акреційного диска випромінюють на різних довжинах хвиль, і світило, поступово «скануючи» диск, дає змогу «Габблу» зареєструвати ці варіації. (Ілюстрація НАСА, ESA.) |
Автори використали знімки камери , установленої на космічному телескопі «», яка сфотографувала шість лінзованих квазарів. Найцікавіші дані, що містять явні сліди мікролінзування, отримано під час спостереження квазара HE 1104-1805 із червоним зміщенням z = 2,32. Два його зображення створює галактика-лінза [WKK93] G, розташована на z = 0,73.
Як з'ясувалося, радіус диска HE 1104-1805 дорівнює 4+4–2 світловим дням (на довжині хвилі 3 363 Å) і пропорційний довжині хвилі у степені р = 1,1 ± 0,6. Дещо змінені параметри розрахунку дають радіус 7 ± 4 світлових дні та р = 1,0 ± 0,6.
«Звісно, ці оцінки мають величезну похибку, але для нас важливий і такий результат, — підсумовує пан Муньйос. — Раніше акреційні диски квазарів моделювали теоретично, а ми показали реальну можливість їхнього експериментального дослідження».
| Подвійне лінзоване зображення квазара HE 1104-1805 (ілюстрація НАСА, ESA, J. A. Muñoz). |
Звіт про спостереження буде опубліковано у виданні ; повний варіант статті можна завантажити .
Підготовлено за матеріалами .
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):