Результати спостережень на космічному телескопі XMM-Newton свідчать, що яскраве рентгенівське джерело в напрямку центра галактики IC 4765-f01-1504 з’явилося внаслідок припливного руйнування зорі.
Космічний телескоп виявив рентгенівське джерело 2XMMi J184725.1-631724, поява якого, імовірно, була спричинена припливним руйнуванням зорі.
У центральній області багатьох галактик розташовані надмасивні чорні діри (НМЧД), але лише невелика їхня частина проявляє активність, а решта перебуває в стані спокою, що ускладнює їхнє дослідження. Реальний шанс виявити й охарактеризувати «сплячу» НМЧД дають припливне руйнування світила, яке наблизилося до чорної діри на небезпечну відстань, і подальша акреція речовини. За сучасними оцінками, частота подібних подій становить близько 10–4 у перерахунку на один рік і одну галактику.
Нині астрономам відомо близько десяти кандидатів на роль спалахів, спричинених акрецією речовини загиблої зорі. Практично всі вони були зареєстровані космічними обсерваторіями , XMM-Newton і ; нещодавно ми повідомляли про один спалах у сузір’ї , виявлений орбітальним апаратом .
| Припливне руйнування зорі, яка зблизилася з чорною дірою (ілюстрація НАСА / CXC / M. Weiss). |
Нове рентгенівське джерело спостерігали у вересні 2006-го та квітні 2007-го всі три камери приладу , установленого на борту XMM-Newton. У жовтні 1992 року ту саму область неба вивчав ROSAT, але жодних слідів 2XMMi J184725.1-631724 ці архівні дані не зберегли. На прохання авторів роботи, які представляють різні інститути Франції, Чилі, США й Австралії, у лютому 2011-го на 2XMMi J184725.1-631724 було спрямовано телескоп Swift, однак йому також не вдалося виділити випромінювання джерела на загальному тлі.
Швидке зникнення джерела одразу робить гіпотезу про його зв’язок із припливним руйнуванням зорі, яка взаємодіяла з НМЧД масою 105–106 сонячних, однією з найпереконливіших. Вважають, що яскравість такого спалаху має швидко (протягом пів року) зростати, а його «згасання» розтягується на місяці або кілька років, причому світність спадає пропорційно часу в степені –5/3. Оскільки у вересні 2006-го 2XMMi J184725.1-631724 був тьмянішим, можна припустити, що це вимірювання припало на фазу зростання світності, а наступне, виконане через 211 днів, — на період її зменшення. Якщо все було саме так, у лютому 2011 року світність мала зменшитися (порівняно з квітнем 2007-го) приблизно у 20 разів, і ця оцінка дає цілком логічне пояснення результатам спостережень Swift.
На користь згаданої гіпотези також свідчить м’якість рентгенівського спектра 2XMMi J184725.1-631724, який уже за енергії 2 кеВ стає невідрізним від тла. Крім того, джерело лежить у напрямку центра галактики IC 4765-f01-1504, де й має міститися НМЧД. Оптичний спектр IC 4765-f01-1504, отриманий астрономами в березні цього року за допомогою телескопа «», дав змогу визначити червоне зміщення галактики (z = 0,0353, що приблизно відповідає відстані 500 млн світлових років) і показав, що її НМЧД перебуває у «сплячому» стані.
Відмінною рисою 2XMMi J184725.1-631724 називають його нестабільність. На рисунку нижче показано, як швидко й наскільки істотно змінюється швидкість лічби фотонів, що надходять від джерела; на думку вчених, ці коливання спричинені природними змінами швидкості акреції на НМЧД.
Руйнування зорі надмасивною чорною дірою галактики , спалах у якій належить до згаданої вище групи кандидатів:
| Швидкість лічби фотонів з енергією 0,2–2,0 кеВ, які випускає 2XMMi J184725.1-631724. Наведено дані однієї з трьох камер EPIC. Верхній графік відповідає спостереженням у вересні 2006-го, нижній — у квітні 2007-го. (Ілюстрація з Astrophysical Journal.) |
Повну версію звіту опублікує видання ; статті можна завантажити із сайту .
Підготовлено за матеріалами .
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (0):