Астрономи реконструювали зіткнення галактик

Співробітники кафедри астрофізики Оксфордського університету уточнили параметри зіткнення, яке привело до появи системи Arp 147. До складу Arp 147, розташованої в сузір’ї Кита на відстані 132 Мпк від Землі, входять кільцеподібна та еліптична галактики.

Найімовірніше, кільцеподібна галактика в минулому була звичайною дисковою, але потім зіткнулася зі своїм компаньйоном, який пройшов крізь диск, «стягнувши» газ і зорі до його ядра. Коли галактики розійшлися, речовина диска ринула геть від центра, набувши вигляду щільного кільця, що розширюється.

Галактики, що утворюють Arp 147 (ілюстрація НАСА, ESA, M. Livio).

Ще в 1992 році астрономи встановили, що зіткнення, яке сформувало Arp 147, було, ймовірно, «нецентральним» (серединні частини об’єктів, що взаємодіяли, перебували на значній відстані одна від одної). Науковці з Оксфорда спробували визначити інший важливий параметр, який характеризує геометрію зіткнення, — кут зустрічі галактик.

Спостереження Arp 147, результати яких опрацювали автори, виконувалися за допомогою спектрографа SWIFT 5,1-метрового телескопа каліфорнійської Паломарської обсерваторії на довжинах хвиль в інтервалі 650–1 050 нм. У цьому діапазоні розташовані лінії випромінювання водню (Н-альфа), азоту й сірки. Інформацію, зібрану SWIFT, доповнили архівними даними з камери WFPC2 космічного телескопа «Габбл».

Вимірювання показали, що кут зіткнення становив 33–54 градуси, якщо за 0˚ прийняти зіткнення під прямим кутом. Швидкість радіального розширення кільця автори оцінили в 113 ± 4 км/с. Нинішній радіус кільця відомий і дорівнює 5,8 ± 0,1 кпк, а це дозволяє зробити висновок, що саме зіткнення відбулося не більш як 50 млн років тому.

Британці також обчислили інтенсивність зореутворення (4,68 ± 0,67 маси Сонця на рік) у кільцеподібній галактиці, спровокованого взаємодією з компаньйоном, та загальну масу зір у ній — (6,1–10,1)•10¹⁰ мас Сонця. Останнє значення можна вважати типовим для дискової галактики.

Спостереження Arp 147 у різних діапазонах спектра. На рентгенівському зображенні можна побачити чорні діри, які з’явилися внаслідок зіткнення й подальшого спалаху зореутворення в кільцеподібній галактиці:

Повну версію звіту буде опубліковано в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society; препринт статті можна завантажити із сайту arXiv.

Також досить ефектний вигляд має моделювання зіткнення Чумацького Шляху й Туманності Андромеди

Підготовлено за матеріалами ScienceNOW.

Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.