Фізика елементарних частинок (або фізика високих енергій) — це наука виключно XX століття, яка цілком ґрунтується на квантових уявленнях про світ. Її теоретичні та експериментальні методи розвивалися разом. У багатьох експериментах знаходили нові частинки, але іноді й теоретики передбачали існування невідомих раніше частинок.
читатиТе, що частинки мають двійників — античастинки, широко відоме. Менш відомо, що ця симетрія природи з необхідністю випливає з властивостей простору й часу, встановлених спеціальною теорією відносності. Цьому питанню присвячено цю статтю.
читатиLHC (Великий адронний колайдер) уже розпочав роботу. Серед кількох теорій, які перевірятимуть на LHC, не останнє місце посідають суперсиметричні моделі. Суперсиметрія якраз є сферою моєї наукової діяльності, і я вирішив у науково-популярній формі спробувати розповісти, що ж це таке.
читатиЩе порівняно недавно елементарними вважали кілька сотень частинок і античастинок. Детальне вивчення їхніх властивостей і взаємодій з іншими частинками та розвиток теорії показали, що більшість із них насправді не елементарні, оскільки самі складаються з найпростіших або, як зараз кажуть, фундаментальних частинок. Фундаментальні частинки самі вже ні з чого не складаються. Численні експерименти показали, що всі фундаментальні частинки поводяться як безрозмірні точкові об’єкти, які не мають внутрішньої структури, принаймні аж до найменших відстаней, досліджених на сьогодні, ~10-16 см.
читати