Локальна мережа відстаней H₀DN дає 73,50 ± 0,81 км/с/Мпк. Пояснюємо, як цю оцінку порівнюють із результатами раннього Всесвіту й чому розбіжність поки залишається відкритим питанням.
читатиСучасна теоретична фізика наводить на думку, що плин часу — не більше ніж ілюзія: просто існує весь Всесвіт, без надання будь-якого особливого значення поточному моменту часу. Ця стаття показує, що такий погляд, по суті представлений звичайними просторово-часовими діаграмами, ґрунтується на оборотних у часі мікрофізичних законах, які не здатні охопити істотні риси незворотної в часі природи декогеренції та процесу квантового вимірювання, а також макрофізичної поведінки й розвитку складних систем, що виникають, зокрема життя, які існують у реальному Всесвіті. Коли їх буде враховано, незмінну картину блокового Всесвіту в просторі-часі найкраще замінити на блоковий Всесвіт, що розвивається й розширюється з плином часу, з потенційно можливим майбутнім, яке постійно стає визначеним минулим; сам простір-час еволюціонує, як і сутності, що перебувають у ньому. Однак цього разу еволюція пов’язана не з якоюсь привілейованою гіперповерхнею в просторі-часі, а радше з еволюцією власного часу вздовж сім’ї світових ліній. Від самого початку фундаментальна фізика не повинна вважати час незворотним під час еволюції фізичних станів: це постійний і незворотний розвиток самого часу.
читатиПопри очевидну практичну корисність концепції часу, часто стверджують, що часу не існує. Я дотримуюся протилежного погляду: уявімо, що час справді існує, а Всесвіт описується квантовим станом, який підкоряється звичайній залежній від часу квантовій механіці. Узгодити цю просту картину з відомими фактами про наш Всесвіт виявляється нетривіальним завданням, але, сприймаючи її серйозно, ми можемо відкрити глибокі факти про фундаментальну природу реальності. Стріла часу знаходить правдоподібне пояснення у «Всесвіті Геракліта», описуваному квантовим станом, який вічно еволюціонує в нескінченновимірному гільбертовому просторі.
читатиКосмологія як наука починається з періоду створення загальної теорії відносності. Відтоді вона пережила три «революції», пов’язані з відкриттям розширення Всесвіту, мікрохвильового космічного фону та прискореного розширення. Однак третя революція принципово відрізняється від перших двох.
читатиКосмологія вивчає Всесвіт загалом і належить до групи природничих наук. Тому її теоретичні основи повинні мати експериментальне підтвердження. Оскільки в основі космології лежить ЗТВ, усі експерименти з її перевірки роблять свій внесок і в обґрунтування космології. Однак, маючи за основу ЗТВ, космологія не зводиться до неї і, таким чином, має власну спостережну базу.
читати