Темна матерія — не лише загадка, а й ключ до розв’язання деяких проблем. Хоча астрономи досить довго йшли до розуміння важливої ролі темної матерії у Всесвіті, особисто я усвідомив це дуже швидко. У 1978 р. в Каліфорнійському університеті в Берклі, під час свого першого проєкту після захисту дисертації, я визначав швидкості орбітального руху зореутворювальних гігантських молекулярних хмар у зовнішній частині диска нашої Галактики. Розробивши найточніший метод вимірювання цих швидкостей, я почав наносити отримані результати (рукою на міліметрівку!) у спільній кімнаті астрономічного факультету. У той момент у приміщенні перебували ще два фахівці з Галактики — Френк Шу (Frank Shu) та Айвен Кінг (Ivan King). Вони спостерігали, як я будував графік швидкостей зовнішніх хмар, і отримана в результаті картина показала нам, що Галактика дуже багата на темну матерію, особливо в зовнішніх областях. Ми сиділи й міркували про природу темної речовини, але всі ідеї, які тоді спали нам на думку, виявилися хибними.
читатиЗорі, що незвично рухаються, можуть бути залишками загиблих зоряних систем, поглинутих нашою галактикою. Усі зорі, які ми бачимо на нічному небі, належать до Чумацького Шляху. Найближча до нас велика галактика, Туманність Андромеди, розташована на відстані понад 2 млн світлових років, що більш ніж у 20 разів перевищує розмір диска нашої галактики. Неозброєним оком неможливо розрізнити зорі нашої сусідки, оскільки вони зливаються у бліду туманність і такі далекі від нас, ніби перебувають в іншому всесвіті. Натомість зорі на нашому небосхилі можна вважати «корінними мешканцями» нашої галактики, які народилися й виросли в Чумацькому Шляху.
читатиТисячоліття людської історії були й тисячоліттями розвитку оптичної астрономії. І лише за останні 50 років ми змогли побачити Всесвіт у найширшому діапазоні довжин хвиль — від радіо-, інфрачервоного та ультрафіолетового до рентгенівського й гамма-діапазонів.
читатиВеличезні зоряні системи, галактики, влаштовані за своїми власними законами. Ці закони легше вивчати на прикладі інших галактик, а не нашої, тому що на них ми дивимося збоку, а не зсередини. У нашій країні лише один телескоп достатньо великий і добрий, щоб на ньому можна було вивчати будову інших галактик. Це шестиметровий Великий азимутальний телескоп Спеціальної астрофізичної обсерваторії РАН.
читати