У попередній статті, присвяченій внеску Андрія Дмитровича Сахарова в космологію, йшлося про баріонну асиметрію Всесвіту та його піонерську працю на цю тему. Тепер розповідаємо про ранішу, теж піонерську працю, у якій було теоретично передбачено ефект, що згодом дістав назву «сахаровські осциляції». Обидві праці певною мірою випередили свій час, обидві частково ґрунтувалися на хибних припущеннях, але попри це були правильними в принципі, обидві дістали далекосяжний розвиток у наступні десятиліття.
читатиЯкихось п'ятдесят-шістдесят років тому те, про що тут розповідалося, ще не спадало на думку навіть найпроникливішим мислителям. Тепер воно стає загальним надбанням. А те, що багато питань іще не розв'язано, аж ніяк не применшує значення вже досягнутого. Це звичайний стан науки, якій за самою її природою чужі закостенілість і застій, яка не приймає авторитарності й догматизму, перебуває в постійному пошуку, відповідає на нескінченні «чому», помиляється та виправляє помилки, долаючи свій нескінченний шлях до істини, що вічно вислизає.
читатиЯк і всі люди, багато вчених небайдужі до сенсацій, але віддають перевагу сенсаціям науковим. Тільки нечасто трапляється, щоб нове сенсаційне відкриття зачепило буквально всю фізику. Так було на початку ХХ століття. В університетах лектори з певним відтінком заздрості досі розповідають студентам про той фантастичний час, коли водночас з’явилися такі гіганти, як Альберт Ейнштейн, Нільс Бор, Поль Дірак та інші блискучі вчені, які перевернули всю класичну фізику. Знадобилося кілька поколінь, щоб нові фізичні ідеї органічно засвоїлися наукою, а потім почали приносити плоди (іноді, на жаль, у вигляді грибів термоядерних вибухів). Революційні наукові й технічні досягнення другої половини ХХ століття ґрунтувалися головним чином на величезному прогресі у фізиці твердого тіла, насамперед напівпровідників. Але на новому зламі століть у науці почали розгортатися події, масштаб яких цілком порівнянний із тим, що був на початку XX століття. На міжнародних конференціях доповіді про новини космології збирають безліч людей. Нового Ейнштейна поки що не видно, але справа зайшла дуже далеко. У пропонованій статті йтиметься про нові відкриття, які привели до небувало глибокого перегляду уявлень про Всесвіт, у якому ми живемо.
Від мене (Den): як видно з назви, стаття далеко не нова, але все ж становить певний інтерес, хоча б тому, що містить популярний огляд проблем, які досі не знайшли розв’язання.
читатиПевна іронія природи полягає в тому, що найпоширеніша форма енергії у Всесвіті є водночас найзагадковішою. Після приголомшливого відкриття прискореного розширення Всесвіту доволі швидко виникла узгоджена картина, яка вказує, що 2/3 космосу «зроблені» з «темної енергії» — певного різновиду гравітаційно відштовхувального матеріалу. Але чи достатньо переконливі докази на підтвердження нових екзотичних законів природи? Можливо, існують простіші астрофізичні пояснення цих результатів?
Попередню версію цієї замітки нещодавно було опубліковано в науково-популярному розділі Хабра, щоправда, під замком, тож, можливо, не всі зацікавлені змогли її прочитати. У цьому варіанті зроблено доволі суттєві доповнення, тому всім має бути цікаво. читатиНаріжним каменем сучасної космології є твердження: місце, яке ми займаємо у Всесвіті, не є особливим. Це твердження відоме як космологічний принцип. Цікаво зазначити, що протягом більшої частини історії цивілізації вважалося, що ми займаємо особливе місце — у центрі «світобудови» (не конкретизуватимемо це поняття).
читати