Новітні космічні карти дали змогу виявити найбільші природні структури – групи галактик, що перевершують за розміром інші об’єкти Всесвіту.
Ще в 70-х рр. космологія – вчення про Всесвіт загалом – була наукою, у якій припущення переважали над фактами. Нині космологія набула міцного теоретичного фундаменту, що спирається на численні дані систематичних спостережень. Модель Великого вибуху, згідно з якою близько 14 млрд років тому Всесвіт почав розширюватися зі стану з високими густиною і температурою, може пояснити рух галактик, співвідношення водню й гелію, а також властивості реліктового випромінювання – залишків тепла газу, що розширюється й охолоджується.
читатиТеорія Великого вибуху чудово себе зарекомендувала. Залишилося тільки розібратися з таємничим прискоренням.
Звістка про прискорення розширення Всесвіту викликала хвилювання і шок серед космологів. У 1998 р. астрономи вирішили з’ясувати, з якою швидкістю сповільнюється розширення Всесвіту, а натомість виявили: воно прискорюється. Якщо, попри всю загадковість, сприйняти космічне прискорення як належне, то воно розв’язує безліч проблем. До сенсаційного відкриття залишалася незрозумілою невідповідність віку, густини та маси Всесвіту. Наявність прискорення все ставить на свої місця і разом із результатами надточних спостережень та новими гіпотезами виводить теорію Великого вибуху на якісно новий рівень.
читатиГравітація утримує планети на їхніх орбітах і пов’язує галактики між собою у величезні скупчення. Починаючи з часів Ньютона й до кінця 1990-х рр. відмітною рисою гравітації вважалося притягання. І хоча загальна теорія відносності Ейнштейна допускає, що сили гравітації можуть бути відштовхувальними, більшість фізиків вважала це лише теоретично можливим. Донедавна й астрономи були переконані, що гравітація лише уповільнює розширення Всесвіту.
читатиМожливо, ви бачили телевізійну рекламу, у якій телефонний майстер відходить усе далі й далі, запитуючи у слухавку: «Ви мене чуєте?». А тепер уявімо, що цей майстер дійшов до центру нашої Галактики, де прихована масивна чорна діра Стрілець A* (Sgr А*), у 4,5 млн разів масивніша за Сонце. Коли майстер наблизиться до чорної діри на відстань менш як 10 млн кілометрів, ми помітимо, що його голос стає нижчим і поступово зникає, перетворюючись на монотонний шепіт у міру згасання сигналу. Якби ми могли його бачити, то помітили б, що зображення майстра стає дедалі червонішим і тьмянішим, начебто завмираючи в часі поблизу межі чорної діри, яку називають горизонтом подій.
читати