Більшу частину двадцятого століття фізики мали справу з двома фундаментальними фізичними теоріями — квантовою теорією та загальною теорією відносності (ЗТВ). Остання є теорією Ейнштейна про простір, час і гравітацію, тоді як перша описує по суті все інше в природі. Така ситуація була можливою, оскільки не було експериментів, які досліджували б режими, у яких наявні і квантові, і гравітаційні ефекти.
читатиТеоретичний ландшафт теорії струн заповнений незліченною кількістю можливих всесвітів. Кожній із приблизно 10500 долин відповідає певний набір фізичних законів, які можуть діяти у величезній області простору. Не виключено, що видимий нами Всесвіт — це лише маленький шматочок однієї з таких областей.
читатиЯкщо теорія струн є, зокрема, і теорією гравітації, то як вона співвідноситься з теорією тяжіння Ейнштейна? Як між собою співвідносяться струни та геометрія простору-часу?
читатиЦілком можливо, що нас відділяють століття від остаточної теорії і вона виявиться зовсім не схожою на те, що ми здатні сьогодні уявити. Але припустімо на мить, що ця теорія зовсім близько, за рогом. Що ми можемо в такому разі сказати про неї на підставі вже наявних у нас знань?
читатиПовернімося до питання про космічні монополі, існування яких припускають деякі варіанти теорії Великого об’єднання. Біда в тому, що поки немає жодних реальних вказівок на те, що вони справді існують. Ще гірше те, що результати спостережень встановлюють жорсткі межі поширеності таких монополів у космосі, причому на рівні, набагато нижчому, ніж передбачає теорія.
читати