Навіть астрономи не завжди правильно розуміють розширення Всесвіту. Повітряна куля, яку надувають, — стара, але добра аналогія розширення Всесвіту. Галактики, розташовані на поверхні кулі, нерухомі, але оскільки Всесвіт розширюється, відстань між ними зростає, а розміри самих галактик не збільшуються.
читатиУ квантовій теорії гравітації сама геометрія простору-часу повинна безперервно флуктуювати, так що може стертися навіть відмінність між минулим і майбутнім. Мабуть, серед фундаментальних сил природи гравітація має особливий статус. Інші сили, наприклад електромагнітні, діють у просторі-часі, який слугує простим вмістилищем фізичних подій, декорацією, на тлі якої вони відбуваються. Зовсім інший характер має гравітація. Вона не є силою, що діє на пасивному тлі простору і часу; радше вона являє собою викривлення самого простору-часу. Гравітаційне поле — це «кривизна» простору-часу. Такими є уявлення про гравітацію, встановлені А. Ейнштейном у результаті найтяжчої, як він сам казав, роботи в його житті.
читатиЯким неймовірно дивним був би світ, якби фізичні константи могли змінюватися! Наприклад, так звана стала тонкої структури приблизно дорівнює 1/137. Якби вона мала інше значення, то між речовиною та енергією, можливо, не було б жодної відмінності.
читатиУ Всесвіті все ще народжуються зорі та чорні діри. Протягом останніх 14 млрд років космічне будівництво поступово переміщується від великих галактик до малих. Упродовж першої половини життя Всесвіту в гігантських галактиках сформувалася величезна кількість зір і надмасивних чорних дір, які дають енергію яскравим квазарам (ліворуч). У другій половині життя активність гігантських галактик знизилася, але формування зір і чорних дір тривало в галактиках середнього розміру, таких як наш Чумацький Шлях (у центрі). У майбутньому основними осередками космічної активності стануть карликові галактики, кожна з яких містить лише кілька мільйонів зір (праворуч).
читатиЯкщо розширення Всесвіту прискорюватиметься, то він може стати пустельним. Помаранчеві кулі — це видима частина Всесвіту, яка зростає зі швидкістю світла, а блакитні — частина простору, що розширюється. У міру зростання швидкості розширення видимою залишається дедалі менша кількість скупчень галактик.
читати