У середині грудня в ЦЕРН на спеціальному публічному заході представили найновіші дані пошуку бозона Гіґґса на LHC за допомогою двох головних детекторів Великого адронного колайдера — ATLAS і CMS. Короткий висновок: попередні дані вказують на існування певної частинки з масою близько 125 ГеВ, яка дуже схожа на бозон Гіґґса. Жодних сильніших тверджень наразі зробити не можна. Для цього знадобиться подальше накопичення статистики, яке почнеться лише навесні наступного року.
|
Нагадаємо, що бозон Гіґґса дуже довго — і поки що безуспішно — шукали на найрізноманітніших прискорювачах. Торік до цих перегонів долучився Великий адронний колайдер. Перші вагомі дані LHC, отримані на інтегральній світності понад 1 fb–1, оприлюднили цього літа (про самі ці дані та про те, як узагалі шукають бозон Гіґґса, див. у нашій новині Представлено перші вагомі дані LHC щодо пошуку бозона Гіґґса). Уже тоді пари місяців інтенсивної роботи прискорювача вистачило, щоб перевершити практично всі результати багаторічних пошуків бозона Гіґґса на Теватроні. Одним махом практично виключили широкий діапазон можливих мас бозона (від 150 ГеВ і вище), а пошук звузився до інтервалу 114–150 ГеВ, найскладнішого для експериментаторів. Із накопиченням даних цей інтервал звужувався, а іноді в ньому спостерігали підозрілі флуктуації то за одного, то за іншого значення маси. Проте до статистично достовірного сигналу справа поки що не доходила (див. підрозділ про бозон Гіґґса у нашій стрічці новин).
Однак від того часу накопичена статистика зросла в кілька разів, а її опрацювання дало фізикам змогу ще краще пригнітити статистичний шум у даних. Результати, оприлюднені 13 грудня, ґрунтувалися на опрацюванні інтегральної світності майже 5 fb–1, тобто практично на всій статистиці, накопиченій за цей рік.
Головні результати такі. Колаборація ATLAS зосередилася на аналізі двох найзручніших каналів розпаду бозона Гіґґса: розпаду на два фотони та розпаду на два Z-бозони. Попередні результати для цих двох каналів уже опубліковано на сторінці детектора ATLAS. У цих каналах розпаду дані однозначно показують невелике перевищення над фоном без бозона Гіґґса, причому в обох випадках перевищення припадає приблизно на те саме значення маси — 124–126 ГеВ. Сумарна статистична значущість цього перевищення становить 3,6 стандартного відхилення (3,6 σ). Утім, за найсуворішого трактування результатів вона зменшується до 2,3 σ.
|
Колаборація CMS змогла підготувати оновлені результати відразу для всіх каналів розпаду бозона Гіґґса на світності 4,6 fb–1. Попередні результати доступні на сайті ЦЕРН (CMS-HIG-11-032). Сумарний аналіз усіх каналів розпаду також показує аналогічне перевищення за маси приблизно 123 ГеВ на рівні статистичної значущості трохи понад 2 σ, причому ключову роль і тут відіграє розпад на два фотони. Крім того, обидві колаборації ще більше звузили інтервал мас, у якому може «ховатися» бозон Гіґґса — зараз він становить лише 116–131 ГеВ.
Результатів «офіційного об'єднання» нових даних цих двох детекторів поки що не оголосили. Оцінка на око дає змогу припустити, що після об'єднання статистична значущість піка при 125 ГеВ зростає приблизно до 4 «сигма». Науковим жаргоном це дозволяє говорити про те, що в експерименті є «свідчення існування нової частинки», але про справжнє відкриття поки що не йдеться (для цього потрібно посилити «контрастність» піків і збільшити статистичну значущість до 5 σ). Імовірність того, що цей пік — не прояв реальної частинки, а лише статистична флуктуація, яка виникла відразу в обох детекторах, досить мала. Проте такого варіанта поки що ніхто не відкидає — у фізиці елементарних частинок уже траплялося «зникнення» піків, які спочатку мали дуже високу статистичну значущість.
Немінімальні варіанти механізму Гіґґса
Стандартна модель вимагає певного механізму порушення електрослабкої симетрії, але не вказує, як саме цей механізм працює. У зв'язку з цим теоретики нині випробовують найрізноманітніші варіанти будови гіґґсівського сектора теорії. Усі ці варіанти можна умовно назвати «немінімальними» гіґґсівськими моделями — на противагу тій мінімальній конструкції, яку зазвичай розглядають у Стандартній моделі. Тут стисло описано деякі з цих моделей.
Дво- та багатодублетні гіґґсівські моделі
У Стандартній моделі вважають, що гіґґсівські поля змінюються за електрослабких перетворень у строго визначений спосіб — вони утворюють один електрослабкий дублет. Можна без труднощів розширити Стандартну модель, розглянувши не один, а два дублети гіґґсівських полів. У цьому разі після порушення електрослабкої симетрії виникає не один, а п'ять фізичних бозонів Гіґґса — три електрично нейтральні (зазвичай їх позначають H, h, A) і пара заряджених (H+ та H–).
У такій дводублетній гіґґсівській моделі (2HDM) є багато нових параметрів, які заздалегідь невідомі, тому можна розглядати різні їхні значення. У найпростіших варіантах три нейтральні бозони мають визначену CP-парність — h (легкий скаляр, CP = +1), H (важкий скаляр, CP = +1), A (псевдоскаляр, CP = –1), але є цілий клас дводублетних моделей, де скаляри та псевдоскаляри змішуються. У цьому варіанті гіґґсівський сектор є джерелом CP-порушення і може бути частково відповідальним за спостережуване CP-порушення в нейтральних мезонах.
Існують варіанти дводублетної моделі (наприклад, інертна дводублетна модель), у яких ненульового вакуумного середнього набуває лише один із двох дублетів. У цьому разі бозон Гіґґса, який виникає з другого дублета, виявляється масивним, але не може розпастися на жодні частинки. Такий бозон може бути кандидатом у частинки темної матерії.
Два гіґґсівські дублети виникають і в мінімальному суперсиметричному розширенні Стандартної моделі (MSSM, minimal supersymmetric Standard Model).
Розглядають також багатодублетні гіґґсівські моделі. Кількість фізичних бозонів Гіґґса в таких теоріях зростає, і розглядати їх має сенс лише в тому разі, якщо вони дають змогу «природним способом» розв'язати якусь проблему. Наприклад, у так званій моделі приватного Гіґґса вводять по одному дублету гіґґсівських полів для кожного ферміона, і при цьому вдається усунути проблему ієрархій мас ферміонів.
Недублетні гіґґсівські поля
Навіть якщо існує багато гіґґсівських полів, то, як показують експериментальні дані, «головне» з них має бути електрослабким дублетом. Однак додаткові поля можуть перетворюватися інакше під дією електрослабкої групи — вони можуть бути синглетами, триплетами й т. д. Тому розглядають також моделі, де на додачу до дублета (або дублетів) вводять й інші бозони Гіґґса.
Ці теорії мають свої особливості. Наприклад, у теорії з триплетними гіґґсівськими полями виникають бозони Гіґґса з електричним зарядом 2 (H++ та H--). Певний варіант теорії «два дублети + один синглет» використовують в одному з різновидів суперсиметричних теорій — NMSSM (next-to-minimal supersymmetric Standard Model).
Моделі «малого Гіґґса» (Little Higgs models)
У моделях «малого Гіґґса» бозон Гіґґса — складена частинка, а фундаментальними є певні нові частинки з масами в районі 10 ТеВ або вище. Побудовано ці моделі в дусі моделей низькоенергетичної адронної фізики, у яких частинки, відповідальні за взаємодію нуклонів (пі-мезони), помітно легші за характерний енергетичний масштаб теорії.
Сильна сторона моделей малого Гіґґса в тому, що вони природно усувають так званий «LEP-парадокс». Він полягає в тому, що, з одного боку, непрямі дані вказують на появу нових частинок на енергетичному масштабі в сотні ГеВ, але з іншого боку, ці частинки досі дивовижним чином ховалися від спостережень за трохи менших енергій (зокрема на електрон-позитронному колайдері LEP із сумарною енергією 200 ГеВ). У моделі малого Гіґґса енергетичний масштаб нових явищ сам собою зміщується в область десятків ТеВ, що усуває проблему.
Звісно, немає також жодної гарантії, що ця частинка (якщо вона реальна) є довгоочікуваним бозоном Гіґґса. Щоб переконатися, що це справді він, потрібно знайти аналогічний пік не лише у двофотонному розпаді, а й в інших наборах частинок та зіставити інтенсивності цих піків. Нарешті, навіть якщо цей сигнал пройде перевірки й виявиться добрим кандидатом у бозони Гіґґса, залишиться найголовніше питання: бозоном Гіґґса якої саме моделі він є. На все це знадобиться додатковий час і багаторазове збільшення статистики.
Офіційні результати пошуку бозона Гіґґса вже перебувають у відкритому доступі на сторінках ATLAS Higgs Public Results і CMS Higgs Physics Results. Додаткову інформацію про ці результати та фізику на LHC загалом можна знайти в блозі Matt Strassler.
Автор новини Ігор Іванов
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
–1 of pp Collision Data Taken at √s=7 TeV with the ATLAS Experiment at the LHC" border=0>
Коментарі (3):
А почему автором текста значится Den, тогда как это текст Игоря Иванова с Элементов?
К Илья от 19 Декабря 2011, 14:26
Спасибо за замечание, исправлено.
Бога (бозона Хиггса ) нет:
M2=К*h2c2/Lp2(1-v2/c2)
K - коэфициент конфаймента для бран
h - постоянная Планка
c - скорость света
Lp - длина Планка
v - скорость движения