Троє лауреатів, американці Сол Перлмуттер, Браян Шмідт і Адам Рісс, зібрали докази того, що Всесвіт розширюється з прискоренням, спостерігаючи наднові типу Ia та використовуючи їх для вимірювання космологічних відстаней.
Нобелівську премію з фізики вручать космологам Солу Перлмуттеру (Saul Perlmutter), Браяну Шмідту (Brian Schmidt) й Адаму Ріссу (Adam Riess), які зібрали докази того, що Всесвіт розширюється з прискоренням.
Усі лауреати народилися у США й навчалися в американських університетах ( та ). Варто також зазначити, що у 2006 році вони вже отримували престижну азійську з формулюванням, яке збіглося з рескриптом Нобелівського комітету.
| Сол Перлмуттер (народився в 1959 році), Адам Рісс (1969) і Браян Шмідт (1967) на церемонії вручення премії Шо (фото Wikimedia Commons). |
Гіпотезу про те, що Всесвіт розширюється, теоретично обґрунтував Олександр Фрідман на початку ХХ століття, а спостереження Едвіна Габбла, виконані наприкінці двадцятих років, стали її експериментальним підтвердженням. Щоб оцінити швидкість розширення, астрономам потрібно було знайти певний клас об’єктів із відомою світністю («стандартних свічок»), які можна використовувати для вимірювання космологічних відстаней. Найзручнішими й найнадійнішими «свічками» виявилися , які спалахують у той момент, коли маса їхнього попередника — — досягає добре відомої . Оскільки механізм вибуху універсальний, усі наднові типу Ia, що перебувають на однаковій відстані від нас, мають приблизно однакову світність у максимумі, а спостережувана яскравість спалахів у різних галактиках має свідчити про те, наскільки далеко ці галактики розташовані від Землі.
Наприкінці минулого століття дві дослідницькі групи спробували скласти масив експериментальних даних про наднові типу Ia. Одна з них, , розпочала роботу в 1988-му, і керував нею пан Перлмуттер. Інша, очолювана Браяном Шмідтом , долучилася до досліджень у 1994-му.
Під час опрацювання зібраної інформації вчені сподівалися виявити сповільнюване розширення Всесвіту. У широко відомій 1998 року, провідним автором якої став учасник High-z Supernova Search Team Адам Рісс, було, однак, показано, що наднові типу Ia в галактиках, відстань до яких визначали за законом Габбла, мають яскравість нижчу за очікувану. Інакше кажучи, відстань до цих галактик, обчислена методом «стандартних свічок», перевищувала відстань, розраховану за раніше встановленим значенням параметра Габбла.
Із цього випливало, що Всесвіт розширюється з прискоренням.
Цей несподіваний результат змусив космологів переглянути наявні моделі. Нагадаємо: зараз для пояснення прискореного розширення Всесвіту теоретики вводять поняття .
| Сучасні уявлення про еволюцію Всесвіту та співвідношення матерії, темної матерії й темної енергії (ілюстрація The Royal Swedish Academy of Sciences). |
Підготовлено за матеріалами .
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (3):
вот гады :(
Очень рад, что данная гипотеза подтвердилась. Обидно только, что не нашими учёными.
Наблюдение сверхновых типа Ia показало, что космологическое красное смещение не совпадает с вычислениями по эффекту Доплера (теория Большого взрыва), а подчиняется экспоненциальному закону затухающих колебаний, где постоянная Хаббла представляет показатель затухания электромагнитных колебаний. Т.е. постоянная Хаббла - это квантовая величина, на которую уменьшается частота фотона за один период колебания. Чтобы определить, насколько уменьшилась частота фотона, надо постоянную Хаббла умножить на число совершенных колебаний, что полностью соответствует результатам, полученным современным методом "стандартных свеч" (Нобелевская премия за 2011 год).
Статья "Квантовый закон Хаббла": http://alemanow.narod.ru/hubble.htm