Теоретики передбачили існування нейтронних зір (Neutron Star, NS) ще в тридцяті роки XX ст., але ніхто не очікував, що їх скоро відкриють, оскільки було зрозуміло, що побачити такий об’єкт нелегко. Нейтронні зорі мали бути дуже невеликими за розмірами і надзвичайно щільними тілами, у сотні разів меншими, ніж білі карлики — найкомпактніші з відомих тоді зір, які ледве вдавалося побачити в телескоп. Зменшення радіуса в сто разів означає, що площа поверхні випромінювання буде меншою в десять тисяч разів. Світність пропорційна площі джерела і температурі його поверхні в четвертому степені. У нейтронної зорі температура поверхні може сягати кількох мільйонів градусів (у гарячих білих карликів — лише десятків тисяч градусів). У такому разі максимум випромінюваної енергії нейтронних зір має припадати на рентгенівський діапазон, але й там їхня світність невелика. В оптичному діапазоні за температури в мільйон градусів випромінюється значно менша частка енергії, тому реєстрація нейтронної зорі в середині XX ст. здавалася цілком неможливою.
читати