Якихось п'ятдесят-шістдесят років тому те, про що тут розповідалося, ще не спадало на думку навіть найпроникливішим мислителям. Тепер воно стає загальним надбанням. А те, що багато питань іще не розв'язано, аж ніяк не применшує значення вже досягнутого. Це звичайний стан науки, якій за самою її природою чужі закостенілість і застій, яка не приймає авторитарності й догматизму, перебуває в постійному пошуку, відповідає на нескінченні «чому», помиляється та виправляє помилки, долаючи свій нескінченний шлях до істини, що вічно вислизає.
читатиКосмологія — це наука про Всесвіт загалом, і, таким чином, предметом окремої науки космології є весь Всесвіт. Космологія розглядає найзагальніші закономірності розвитку, найзагальніші епохи в історії Всесвіту. Загальний вік нашого Всесвіту оцінюється в ~15-20 млрд років. Термін «ранній Всесвіт» народився порівняно недавно і, як усякий новонароджений термін, є неусталеним. Різні фахівці називають цим терміном різні епохи розвитку нашого Всесвіту. Так, ще 15-20 років тому, говорячи про ранній Всесвіт, космологи мали на увазі епоху, що відповідає віку від ~300 тисяч років до 1 млрд років від початку його історії.
читатиПевна іронія природи полягає в тому, що найпоширеніша форма енергії у Всесвіті є водночас найзагадковішою. Після приголомшливого відкриття прискореного розширення Всесвіту доволі швидко виникла узгоджена картина, яка вказує, що 2/3 космосу «зроблені» з «темної енергії» — певного різновиду гравітаційно відштовхувального матеріалу. Але чи достатньо переконливі докази на підтвердження нових екзотичних законів природи? Можливо, існують простіші астрофізичні пояснення цих результатів?
Попередню версію цієї замітки нещодавно було опубліковано в науково-популярному розділі Хабра, щоправда, під замком, тож, можливо, не всі зацікавлені змогли її прочитати. У цьому варіанті зроблено доволі суттєві доповнення, тому всім має бути цікаво. читатиНаріжним каменем сучасної космології є твердження: місце, яке ми займаємо у Всесвіті, не є особливим. Це твердження відоме як космологічний принцип. Цікаво зазначити, що протягом більшої частини історії цивілізації вважалося, що ми займаємо особливе місце — у центрі «світобудови» (не конкретизуватимемо це поняття).
читатиТисячоліття людської історії були й тисячоліттями розвитку оптичної астрономії. І лише за останні 50 років ми змогли побачити Всесвіт у найширшому діапазоні довжин хвиль — від радіо-, інфрачервоного та ультрафіолетового до рентгенівського й гамма-діапазонів.
читати