Певна іронія природи полягає в тому, що найпоширеніша форма енергії у Всесвіті є водночас найзагадковішою. Після приголомшливого відкриття прискореного розширення Всесвіту доволі швидко виникла узгоджена картина, яка вказує, що 2/3 космосу «зроблені» з «темної енергії» — певного різновиду гравітаційно відштовхувального матеріалу. Але чи достатньо переконливі докази на підтвердження нових екзотичних законів природи? Можливо, існують простіші астрофізичні пояснення цих результатів?
Попередню версію цієї замітки нещодавно було опубліковано в науково-популярному розділі Хабра, щоправда, під замком, тож, можливо, не всі зацікавлені змогли її прочитати. У цьому варіанті зроблено доволі суттєві доповнення, тому всім має бути цікаво. читатиНаріжним каменем сучасної космології є твердження: місце, яке ми займаємо у Всесвіті, не є особливим. Це твердження відоме як космологічний принцип. Цікаво зазначити, що протягом більшої частини історії цивілізації вважалося, що ми займаємо особливе місце — у центрі «світобудови» (не конкретизуватимемо це поняття).
читатиТеорія зоряної еволюції в загальних рисах уже відома, і багато її висновків підтверджуються спостереженнями. Але досі в ній є нерозв’язані проблеми, зокрема щодо виникнення зір. У цьому сенсі особливий інтерес становить історія зореутворення у Всесвіті, тобто інтенсивність, із якою народжувалися зорі в галактиках від моменту появи перших світил до наших днів.
читатиМоделювання народження наднової — нелегка справа. Принаймні донедавна всі експерименти зазнавали невдачі. Але астрофізикам таки вдалося підірвати зорю. 11 листопада 1572 р. астроном Тихо Браге (Tycho Brahe) помітив у сузір’ї Кассіопеї нову зорю, що сяяла так само яскраво, як Юпітер. Мабуть, саме тоді похитнулася впевненість у тому, що небеса вічні й незмінні, і народилася сучасна астрономія. Через чотири століття астрономи зрозуміли, що деякі зорі, раптово стаючи в мільярди разів яскравішими за звичайні, вибухають. У 1934 р. Фріц Цвіккі (Fritz Zwicky) з Каліфорнійського технологічного інституту назвав їх «надновими». Вони постачають у космічний простір важкі елементи, що керують формуванням та еволюцією галактик, і допомагають вивчати розширення простору.
читатиНаднові — зорі, що вибухають. Спостерігаючи за ними, було встановлено прискорене розширення Всесвіту.
Наднові бувають двох типів. I тип — це білі карлики, що вибухають, II тип — це звичайні зорі, які зійшли зі шляху своєї природної еволюції через досягнення ядром нестійкого стану.
читати