Фізика елементарних частинок (або фізика високих енергій) — це наука виключно XX століття, яка цілком ґрунтується на квантових уявленнях про світ. Її теоретичні та експериментальні методи розвивалися разом. У багатьох експериментах знаходили нові частинки, але іноді й теоретики передбачали існування невідомих раніше частинок.
читатиЩе порівняно недавно елементарними вважали кілька сотень частинок і античастинок. Детальне вивчення їхніх властивостей і взаємодій з іншими частинками та розвиток теорії показали, що більшість із них насправді не елементарні, оскільки самі складаються з найпростіших або, як зараз кажуть, фундаментальних частинок. Фундаментальні частинки самі вже ні з чого не складаються. Численні експерименти показали, що всі фундаментальні частинки поводяться як безрозмірні точкові об’єкти, які не мають внутрішньої структури, принаймні аж до найменших відстаней, досліджених на сьогодні, ~10-16 см.
читатиУ розвитку фізики особливо вирізняються об’єднання (уніфікації): події, коли явища, які до того вважалися різними, визнаються взаємопов’язаними, а теорії коригуються з урахуванням цього факту. Одне з найважливіших таких об’єднань відбулося в дев’ятнадцятому столітті.
читатиХоча це питання хвилювало всіх людей, які коли-небудь жили на Землі, відповідь на нього досі вислизає від нас. На час народження наших найближчих предків учені суттєво «конкретизували» це питання. По-перше, поняття «все» зазнало кардинального узагальнення після відкриття Е. Габблом у 1925 році того, що тодішній «Всесвіт», який складався із сусідніх зір, був лише однією галактикою з незліченної кількості інших.
Переклад чудової статті M.Tegmark
читати