Моделювання народження наднової — нелегка справа. Принаймні донедавна всі експерименти зазнавали невдачі. Але астрофізикам таки вдалося підірвати зорю. 11 листопада 1572 р. астроном Тихо Браге (Tycho Brahe) помітив у сузір’ї Кассіопеї нову зорю, що сяяла так само яскраво, як Юпітер. Мабуть, саме тоді похитнулася впевненість у тому, що небеса вічні й незмінні, і народилася сучасна астрономія. Через чотири століття астрономи зрозуміли, що деякі зорі, раптово стаючи в мільярди разів яскравішими за звичайні, вибухають. У 1934 р. Фріц Цвіккі (Fritz Zwicky) з Каліфорнійського технологічного інституту назвав їх «надновими». Вони постачають у космічний простір важкі елементи, що керують формуванням та еволюцією галактик, і допомагають вивчати розширення простору.
читатиТеорія інфляції говорить нам, що Всесвіт як ціле існуватиме вічно, але наша місцева область — спостережуваний Всесвіт — цілком може мати кінець. Це питання було в центрі уваги космологів протягом більшої частини минулого століття, і за цей час наші уявлення про кінець світу кілька разів змінювалися. Я не торкатимуся історії цього питання, а викладу сучасний стан космічної есхатології.
читати