Колись вважали, що квантова теорія встановлює абсолютну межу нашим знанням і розвитку техніки, але сьогодні вона розширює обчислювальну потужність комп’ютерів і можливості людського розуму.
читати«Надприродна взаємодія на відстані» — так звучить знаменитий глузливий відгук Альберта Ейнштейна про концепцію квантової заплутаності (сплутаності, зчепленості), згідно з якою об’єкти можуть бути пов’язані між собою і миттєво впливати один на одного незалежно від відстані між ними. Сьогодні вчені припускають, що така надприродна взаємодія може тривати навіть після порушення заплутаності об’єктів.
читатиПарадокси виникають лише тоді, коли дослідник не задовольняється фізичним рівнем теорії, коли він ставить такі запитання, яких у фізиці ставити не заведено, іншими словами — коли він бере на себе сміливість спробувати вийти за межі фізики. Цей нарис є продовженням статті Життя у квантовому світі. Набутих нами знань достатньо, щоб розповісти про долю Шредінґерової кішки, яка так подобалася Ейнштейну.
читатиКвантова механіка описує не лише поведінку найдрібніших частинок. Її закони діють у тілах будь-яких розмірів: у птахах, рослинах і, можливо, навіть у людині. Стандартні підручники фізики стверджують, що квантова механіка — це теорія мікросвіту: вона описує поведінку частинок — атомів і молекул, але в макроскопічному масштабі поступається місцем звичайній класичній фізиці. Десь у проміжку між молекулою і, скажімо, грушею лежить прикордонна область, де зникають дивацтва квантового світу й починають діяти знайомі закони класичної фізики. Думка про те, що закони квантової механіки стосуються виключно мікросвіту, є загальноприйнятою. Натомість класична фізика, яка охоплює всі неквантові теорії, зокрема спеціальну й загальну теорії відносності Альберта Ейнштейна, має справу з великомасштабними об’єктами.
читатиКвантовий опис гравітаційної взаємодії досі не здійснено цілком задовільним чином. Водночас квантова природа всіх інших взаємодій, вочевидь, цього вимагає.
читати