Які закони формують Всесвіт з усім його вмістом? Відповідь, яку дають практично всі успішні фізичні теорії від часів Галілея, полягає в побудові динаміки, тобто опису того, як із плином часу розвиватиметься фізична система, стан якої задано в певний момент. Ці теорії нічого не говорять нам про те, яким є наш світ; натомість вони стверджують: «Якщо світ був таким у певний момент часу, то в якийсь пізніший момент він виглядатиме ось так». Подібна теорія нічого не скаже нам про будову світу, якщо ми не повідомимо їй, яким він був раніше.
читатиСучасна теоретична фізика наводить на думку, що плин часу — не більше ніж ілюзія: просто існує весь Всесвіт, без надання будь-якого особливого значення поточному моменту часу. Ця стаття показує, що такий погляд, по суті представлений звичайними просторово-часовими діаграмами, ґрунтується на оборотних у часі мікрофізичних законах, які не здатні охопити істотні риси незворотної в часі природи декогеренції та процесу квантового вимірювання, а також макрофізичної поведінки й розвитку складних систем, що виникають, зокрема життя, які існують у реальному Всесвіті. Коли їх буде враховано, незмінну картину блокового Всесвіту в просторі-часі найкраще замінити на блоковий Всесвіт, що розвивається й розширюється з плином часу, з потенційно можливим майбутнім, яке постійно стає визначеним минулим; сам простір-час еволюціонує, як і сутності, що перебувають у ньому. Однак цього разу еволюція пов’язана не з якоюсь привілейованою гіперповерхнею в просторі-часі, а радше з еволюцією власного часу вздовж сім’ї світових ліній. Від самого початку фундаментальна фізика не повинна вважати час незворотним під час еволюції фізичних станів: це постійний і незворотний розвиток самого часу.
читатиПопри очевидну практичну корисність концепції часу, часто стверджують, що часу не існує. Я дотримуюся протилежного погляду: уявімо, що час справді існує, а Всесвіт описується квантовим станом, який підкоряється звичайній залежній від часу квантовій механіці. Узгодити цю просту картину з відомими фактами про наш Всесвіт виявляється нетривіальним завданням, але, сприймаючи її серйозно, ми можемо відкрити глибокі факти про фундаментальну природу реальності. Стріла часу знаходить правдоподібне пояснення у «Всесвіті Геракліта», описуваному квантовим станом, який вічно еволюціонує в нескінченновимірному гільбертовому просторі.
читатиМожливо, Великий вибух не був початком нашого Всесвіту — він міг утворитися внаслідок керованого складними квантово-гравітаційними ефектами Великого відскоку, стрімкого стиснення, що породило вибух. У сучасній науці поняття атома — настільки загальноприйнята концепція, що важко згадати, яким радикальним воно колись було.
читатиУ 1904 р. Анрі Пуанкаре припустив, що будь-який тривимірний об’єкт, який має певні властивості тривимірної сфери, можна перетворити на 3-сферу. На доведення цієї гіпотези пішло 99 років. (Увага! Тривимірна сфера — це не те, про що ви подумали.) Російський математик довів висловлену сто років тому гіпотезу Пуанкаре і завершив створення каталогу форм тривимірних просторів. Можливо, він отримає премію в $1 млн.
читати