Хоча це питання хвилювало всіх людей, які коли-небудь жили на Землі, відповідь на нього досі вислизає від нас. На час народження наших найближчих предків учені суттєво «конкретизували» це питання. По-перше, поняття «все» зазнало кардинального узагальнення після відкриття Е. Габблом у 1925 році того, що тодішній «Всесвіт», який складався із сусідніх зір, був лише однією галактикою з незліченної кількості інших.
Переклад чудової статті M.Tegmark
Сьогодні більшість астрономів використовує слово «Всесвіт» для позначення сферичного об’єму, показаного на рис. 1. (Такий самий об’єм представляє Всесвіт і для будь-якого іншого спостерігача в ньому.) Цей об’єм, обмежений космічним горизонтом подій, містить близько ${{10}^{78}}$ атомів. Усе це ми можемо, у принципі, спостерігати.
Рис. 1.
По-друге, стало зрозуміло, що Всесвіт не статичний, а безперервно еволюціонує. Нещодавні вражаючі вимірювання, виконані за допомогою детекторів (телескопів), комп’ютерів і космічних технологій, дали нам узгоджену кількісну картину розвитку нашого Всесвіту, починаючи від гарячої, вогняної події, що сталася 14 мільярдів років тому і відома як Великий Вибух. Від моменту Великого Вибуху наш Всесвіт безперервно розширювався. Це призвело до зменшення густини й охолодження частинок, що заповнюють Всесвіт (див. рис. 2).
Рис. 2.
У міру того як усе охолоджувалося, частинки безперервно об’єднувалися у дедалі складніші структури. Кварки утворили нейтрони і протони. Згодом нейтрони і частина протонів утворили легкі елементи, такі як дейтерій, гелій і літій. Приблизно через 400 000 років після Великого Вибуху решта протонів об’єдналася з електронами в електрично нейтральні атоми водню, зробивши космічну речовину прозорою для світла. До цього часу матерія була надзвичайно однорідною, а флуктуації густини становили лише близько ${{10}^{-5}}$. Однак гравітаційна взаємодія безперервно групувала атоми в галактики, зорі та планети, дозволяючи атомам утворювати складні структури, такі як молекули, люди тощо.
На час мого народження питання «як усе починалося?» було переформульоване так, щоб уникнути питання про те, що було, коли вік Всесвіту становив менше однієї секунди. При цьому залишалися деякі тривожні питання. Наприклад, чому наш простір такий великий, такий старий і такий плоский, якщо в разі довільних початкових умов передбачається зростання кривини з часом, а густина має швидко наближатися або до нуля, або до нескінченності (проблема площинності). Або проблема горизонту.
В. Нова постановка питання
У 1982 році було відкрито, що процес, відомий як інфляція, який включає близьке до експоненційного розтягування простору, може розв’язати ці та інші проблеми. Ця теорія невдовзі стала найпопулярнішою теорією того, що відбувалося на дуже ранньому етапі еволюції Всесвіту. Теорія інфляції проста й елегантна: вона вимагає існування лише певної форми матерії, яка вперто відмовляється зменшувати свою густину в міру розширення простору. Густина космічних флуктуацій розглядається як квантові флуктуації, необхідні згідно з принципом невизначеності. Ці флуктуації зростають при розтягуванні простору і посилюються гравітацією.
Попередні революційні ідеї в теоретичній фізиці, такі як теорія відносності та квантова механіка, не лише розв’язували старі проблеми, а й змінювали та поглиблювали наше розуміння природи фізичної реальності. Те саме сталося і з інфляцією. По-перше, стало зрозуміло, що інфляція, загалом кажучи, вічна. Закінчуючись у частині простору (наприклад, представленій на рис. 1, тобто в нашому Всесвіті), вона триває деінде і зрештою породжуватиме нескінченну кількість інших постінфляційних об’ємів, таких самих великих, як наш, утворюючи космічний різновид фрактала.
Рис. 3.
Крім того, як це ілюструє рис. 3, прогрес у теоретичній фізиці безперервно зміщує межу між «законами фізики» та «початковими умовами» Наприклад, Птолемей вважав кругові орбіти фундаментальними законами природи. Однак Кеплер і Ньютон перевели їх до розряду розв’язків, що відповідають певним початковим умовам: фундаментальні закони допускають і суттєво некругові орбіти. Сучасніший приклад: у багатьох струнних теоріях існує «ландшафт» розв’язків, що відповідає просторово-часовим конфігураціям і включає різні розмірності, різні типи фундаментальних частинок і різні значення деяких фізичних «констант».
Таблиця 1. 19 параметрів стандартної моделі фізики частинок $SU(3)\times SU(2)\times U(1)$ і 11 параметрів стандартної космологічної моделі. Існування маси у нейтрино вимагає введення додаткових параметрів. У таблиці параметри наведено в платонівських одиницях, $\mu^2$ і $\lambda$ наведено для випадку, коли потенціал Гіґґса має вигляд $V(\Phi)=\mu^2|\Phi|^2+\lambda|\Phi|^4$
Так, у таблиці 1 наведено 30 параметрів, що визначають так звану Стандартну модель ФЕЧ і нову космологію. Деякі з них можуть змінюватися під час подорожі ландшафтом. Вічна інфляція перетворює ці потенційні можливості на реальність, справді створюючи області простору, які реалізують ці можливості. Однак кожна з таких областей, у яких інфляція закінчилася, має, взагалі кажучи, нескінченний розмір. Це унеможливлює для мешканця цієї області подорожі до іншої області з іншими фізичними законами. Якщо ми визначимо паралельні всесвіти як області, практично не пов’язані між собою (час причинного контакту істотно більший за час життя будь-якого спостерігача), то постінфляційні області й будуть прикладами такої ситуації. Їх позначено як рівень 2 на Рис.4.
Рис. 4.
Кожен із таких паралельних Всесвітів рівня 2 нескінченний за розміром. Він містить нескінченно багато сфер, представлених на Рис.1. Мультивсесвіти рівня 1 мало відрізняються один від одного. Єдина відмінність полягає в початковому розподілі матерії (початкові умови в обмеженому класичному розумінні). Оскільки інфляційні флуктуації мають квантове походження, інфляція також заселяє рівень 3 мультивсесвітів (якщо квантова механіка застосовна до мультивсесвіту як цілого). До рівня 4 ми повернемося нижче.
- Як можна перевірити, чи була інфляція насправді.
- Яка фізика лежить в основі інфляції? Тобто, що собою являє субстанція hard-to-delate?
- Чому інфляція знову розпочалася нещодавно. Тобто, що собою являє темна енергія, яка визначає нинішнє прискорене розширення Всесвіту.
- Як починалася інфляція?
Отже, як же все починалося? Хоча теорія інфляції дає відповіді на головоломки, що стояли перед фізиками й космологами в 70-ті роки, вона все ще залишає цілу низку запитань:
1. Спостережні перевірки
Нині є можливість відповісти на ці запитання, оскільки космологічні спостереження досягли необхідної точності. Усі інфляційні моделі розв’язують проблеми, поставлені до 80-х років.
Рис. 5. Жовтий/білий колір відповідає найімовірнішим значенням космологічних параметрів, передбаченим інфляційною теорією. Зелений/темний — передбаченням на основі спостережень ($1\sigma$). $\rho_{\Lambda}$ наведено в планківських одиницях.
На додаток до цього (див. Рис.5) інфляція може пояснити значення 8-ми космологічних параметрів (останні вісім у таблиці 1), зокрема параметрів, пов’язаних із темною енергією. За останні кілька років лавина нових космологічних даних революціонізувала нашу здатність визначати ці параметри. Ця можливість пов’язана з МКФ, кластеризацією галактик, гравітаційним лінзуванням, відносним вмістом кластерів та Ia. В одній із цитованих доповідей я розробив методи аналізу космологічних даних, використовуючи теорію інформації. В іншій серії робіт було здійснено перехресну перевірку різних наборів космологічних даних.
Важливе передбачення всіх інфляційних моделей про те, що ${{\Omega}_{tot}}=1\pm {{10}^{-5}}$ підтверджується нещодавніми точними вимірюваннями, згідно з якими ${{\Omega }_{tot}}=1.01\pm 0.02$ і ${{\Omega}_{tot}}=1.01\pm 0.01$. Більшість моделей також передбачає приблизну масштабну інваріантність початкових флуктуацій $\left({{n}_{s}}\approx 1 \right)$ у добрій згоді з нещодавніми спостереженнями ${{n}_{s}}=0.98\pm 0.03$. Однак дані недостатньо точні, щоб зробити висновок про можливі відхилення від ідеальної ситуації (масштабна інваріантність, скалярність, адіабатичність, гауссовість)
Однак теоретичні обчислення передбачають несподівану складність! Її причина в тому, що більшість моделей передбачає складний простір-час із нескінченно багатьма спостерігачами. Причому різні спостерігачі вимірюють різні значення параметрів. Перші 25 параметрів будуть сталими, принаймні всередині кожного Всесвіту рівня 2, але останні п’ять параметрів можуть відрізнятися навіть для всесвітів, що представляють рівень 1. Їхні значення залежатимуть не тільки від мінімуму інфляційного поля, а й від траєкторії, якою поле скочується в цей мінімум. Як обговорено в, це означає, що загальні інфляційні моделі (крім абсолютно симетричних з єдиним мінімумом) передбачатимуть не визначені значення параметрів, а лише розподіли, подібні до наведених на Рис.5. Крім того, обчислення цих розподілів потребує розв’язання питань, що охоплюють філософські аспекти інфляції:
- Відповідь залежить від визначення поняття «спостерігач» (чи обчислюємо ми розподіли у випадковій точці, на випадковій планеті, у випадковій галактиці).
- Відповідь залежить від порядку (!), у якому нескінченна кількість спостерігачів (?).
- Відповідь залежить від доінфляційних початкових умов.
2. Висновок
У спробі зрозуміти, звідки все походить, було отримано дві часткові відповіді:
Питання: звідки з’являється спостережувана матерія?
Відповідь: Інфляція може породити все майже з нічого.
Питання: звідки з’являється спостережувана складність?
Відповідь: Паралельні Всесвіти можуть відтворити все майже з нічого. Фундаментальні закони будуть простими, а майже вся складність існує лише в розумі спостерігача, оскільки окремий паралельний всесвіт потребує для опису неймовірно більше інформації, ніж мультивсесвіт загалом.
Таким чином, старе питання «звідки все походить» останнім часом зазнало кардинальної трансформації та перетворилося на пошук розуміння космологічної інфляції та фізики надвисоких енергій. У цьому пошуку експериментальний і теоретичний прогрес нерозривно пов’язані. До них додаються філософські питання, що стосуються нашого космічного походження, нашого майбутнього, природи фундаментальних законів і паралельних всесвітів. Іншими словами, ніколи ще не було так цікаво, як зараз, запитати: Як усе починалося?
Лише зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть або зареєструйтеся.
Коментарі (3):
"Другими словами, никогда не было так интересно, как сейчас, спросить: Как все начиналось?" - с этим просто невозможно не согласится!!!!
Инфляция может произвести все из почти ничего. Вот дожились, наука теперь спокойно говорит о том, о чем раньше могли говорить только фантасты...
не знаю. по моему мнению вселенной вообще нет необходимости начинаться с большого взрыва или еще из чего-то подибного.Енштейн высказал предположение что законы макро вселенной и микро вселенной являются идентичными. Тогда нашу вселенную сравнили с пионом, мол заряд вселенной и заряд пиона нейтральные и. п. .. .
не совсем то что я хотел сказать потому что пион тоже рождается и имеет время жизни.
А вот если применить к вселенной Принцип неопределенности Гейзенберга тогда это становится очень похоже на инфляцию